Весна. Вона уже прийшла, усі відчули її подих.
Кружляють в небі білотканно легкі хмарини:
То скупчились, то розбрелись, то знову в купочку зійшлись,
І там зависли угорі легким штрихом весняної картини.
А сонце. Воно в гармонії з весняним кроком:
Все сміливішим променем окреслює свій дотик,
І сяйвом, і теплом пройдеться по бруківці,
Легесенько зачепить десь окрайєць даху,
Навшпиньки підбереться у подвір'я й блисне -
А потім зникне вмить, залишивши про себе згадку.
Про вітерець весняний розказати -
це ніби колискову заспівати, або збудитися раптово
й відчуть його характер, його гучну промову -
такий рвучкий, твердий бува в своєму слові,
за мить - вже лагідний, спокійний, ледь мрійливий.
Весна. Та хоч би як хотів прихід її назвати
У віршах, у піснях, мелодіях, малюнках танцю,
Не в змозі велич і красу її чудову описати
Так досконало, вправно і майстерно,
Якби могла зробити це лишень вона - Весна. (Мирослава Мартинів)
