Вітаю вас у моєму блозі!
Чи знайомий вам стан, коли несподівано відчуваєш себе дуже стомленим, з’являється вкрай дивне відчуття, ніби всередині щось зломилося: до всього байдуже, усе дарма? Робота, яка так подобалася, якій віддавався без останку, без якої не уявляв своє життя, тепер не тішить, а дратує, спілкування з дітьми викликає негативні емоції. У голові лише одна думка: скоріше б закінчився робочий день! Удома теж нічого не хочеться, навіть спілкуватися з близькими…
Багато хто, мабуть, перебував у подібному стані. Психологи назвали його синдромом емоційного вигорання. Як наслідок, починає розвиватися синдром професійного вигорання.
Давайте ближче розлянемо, що це і як з ним боротись?
Професійне вигорання виникає внаслідок внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення».
Найбільш поширене це явище серед людей, професійна діяльність яких пов’язана з роботою з людьми. В основному це лікарі, працівники внутрішніх органів та педагоги. Відомий американський психолог Христина Маслач, яка одна з перших почала досліджувати цю проблему, стверджувала, що емоційне вигорання – це плата за співчуття.
Професія педагога вирізняється низкою специфічних особливостей, головною з яких є безумовне(хочеться чи ні)спілкування з дітьми, а також вольовий стимул, який постійно спонукає до практичної педагогічної діяльності. Освітня діяльність не має фіксованого обсягу і загальноприйнятих критеріїв оцінки результативності, але потребує творчості, активного функціонування свідомості, постійної роботи над собою, удосконалення та поповнення знань, що часто призводить до емоційного перенапруження.
Тож головними причинами професійного вигорання педагогів є:
стрес, спричинений великою кількістю вимог;
неспокійна обстановка на роботі, що потребує стійкої уваги і напруги;
не завжди розумна організація праці;
складні життєві ситуації (хвороба, смерть близької людини);
переломні етапи життя (розлучення, народження дитини);
не визнання з боку адміністрації, батьків;
відсутність адекватної матеріальної та психологічної винагороди за виконану роботу, що змушує людину вважати, що її робота не цінується, те задля чого людина прийшла у сферу освіти втрачає сенс і значення;
неувага до свого здоров’я.
допомагають уникнути професійної деформації
• хороше здоров’я і свідома цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя);
• висока самооцінка і впевненість у собі, своїх здібностях і можливостях;
• досвід успішного подолання професійного стресу;
• здатність конструктивно змінюватися в напружених умовах;
• висока мобільність;
• відкритість;
• товариськість;
• самостійність;
• прагнення спиратися на власні сили;
• здатність формувати і підтримувати в собі позитивні, оптимістичні установки та цінності – як щодо самих себе, так і інших людей з життя взагалі.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ:
1. Визначте для себе головні життєві цілі і зосередьте зусилля на їх досягненні.
2. Думайте про щось хороше, відкидайте погані думки. Позитивне мислення і оптимізм - це запорука здоров'я і благополуччя.
3. Щоранку, піднімаючись з ліжка, думайте про щось хороше, посміхніться, нагадайте собі, що все буде добре, а ви чарівні і прекрасні, у вас чудовий настрій.
4. Плануйте не тільки свій робочий час, а й свій відпочинок. Встановлюйте пріоритети.
5. Особливе місце відводите відпочинку і сну. Сон повинен бути спокійним, не менше 7-8 годин. Перед сном можна приготувати заспокійливу ванну з аромамаслами.
6. Використовуйте протягом дня короткі паузи (хвилини очікування, вимушеної бездіяльності) для розслаблення.
7. Не згущуються хмари! Не робіть з мухи слона!
8. Керуйте своїми емоціями! Закрийте очі. Уявіть берег моря. Руки підніміть вгору і розведіть в сторону. Відчуйте силу енергії. Складіть руки на животі.
9. Не нехтуйте спілкуванням! Обговорюйте з близькими вам людьми свої проблеми.
10. Відпочивайте разом з сім'єю, близькими друзями, колегами.
11. Знайдіть місце для гумору і сміху у вашому житті. Коли у вас поганий настрій, подивіться кінокомедію, відвідайте цирк, почитайте анекдоти.
12. Не забувайте хвалити себе!
13. Посміхайтеся! Навіть якщо не хочеться (1-1,5 хв.).
14. Знаходьте час для себе: прийміть розслаблюючу ванну, почитайте улюблену книгу, зробіть косметичні процедури тощо! Влаштовуйте для себе невеликі свята!
15. Станьте ентузіастом власного життя!
16. Докладатимете кроки для усунення причин напруги.
17. Проблеми не потрібно переживати, їх потрібно вирішувати!
18. Умійте відмовляти ввічливо, але переконливо!
19. Якщо негативні емоції захопили вас під час спілкування, то зробіть паузу, помовчіть кілька хвилин, порахуйте до 10, вийдіть з приміщення, займіться іншим видом діяльності: переберіть папери на столі, поговоріть зі своїми колегами на нейтральні теми, підійдіть до вікна і подивіться в нього, розгляньте вуличний рух, небо, дерева, порадійте погоді, сонцю.
20. Робіть дні "інформаційного відпочинку" від ТБ і комп'ютера. Почитайте щось.
21. Відвідуйте музеї, виставки, театр, концерти.
22. Найкращим засобом для зняття нервової напруги є фізичні навантаження - фізична культура і фізична праця. Дуже корисним також є розслабляючий масаж. Чудовим засобом досягнення внутрішньої рівноваги є йога, дихальна гімнастика, релаксація.
23. Музика - це теж психотерапія.
24. Подбайте про психотерапевтичний вплив середовища, яка вас оточує (колірна гамма). Добре заспокоюють нервову систему зелений, жовто-зелений і зелено-блакитний кольори. Добре, коли вдома стіни пофарбовані в ці кольори, або ж достатньо просто подивитися на будь-яку річ, якогось із цих квітів, - і нервову напругу поступово зменшиться.
25. Відпочивайте на природі, адже такий відпочинок чудово заспокоює нервову систему і робить людину добрішою.
26. Позитивний вплив на нервах систему і настрій має і спілкування з тваринами.
26. Зняти напругу також допоможе зміна діяльності, коли позитивні емоції від приємного заняття витісняють смуток.
27. Приділяйте належну увагу власному здоров'ю!
