Сьогодні комікси визнані мистецтвом. Деякі європейські країни (Іспанія, Франція, Бельгія) віднесли ці твори до національної культури, виділяють державну фінансову підтримку на розвиток цього напряму. У Франції в 60-х роках минулого століття навіть започаткували науково-дослідний інститут коміксового жанру образотворчого мистецтва. В багатьох країнах відбуваються міжнародні виставки та фестивалі саме мистецтва коміксу, видаються каталоги творів авторів цього напряму із розгорнутим аналізом мистецтвознавців.
Валерій Король
Готую зустріч для дітей у книгарні на тему дитячих коміксів. Під час підготовки задумалась, а як я ставилась до коміксів під час вчителювання у школі?.. Та певно, що так, як у свій час ставилась моя вчителька зарубіжної літератури до книг про Гаррі Поттера. Вона цитувала напам’ять всього «Євгенія Онєгіна» (що ми сприймали як певну надприродну здатність), а при згадці «хлопчика, що вижив» морщилась і казала, що це «кітч». Вчительку я дуже любила, тому старалась теж сприймати твори Джоан Роулінг критично, але, звичайно, не могла. Вже коли я виросла, то зрозуміла, що фентезі британської письменниці, в принципі, привчило моїх однолітків читати художню літературу. А ставлення вчительки зарубіжної літератури до циклу про Гаррі Поттера – це радше боротьба поколінь.
Так у мене було із коміксами. Коли учні та учениці на перервах обговорювали манґу (японські комікси) то я морщилась і повторювала собі, що це «кітч», а діти переростуть. Допоки не зрозуміла, що моя власна дитина не любить читати. І першими творами, які вона із задоволенням прочитала сама стали комікси про кицю Чі, подаровані дідусем. Мої улюблені Пітер Пен і Пеппі заплакали в куточку. А повністю моє ставлення змінилось під час роботи у книгарні, коли я побачила, якими різними бувають комікси і як вони по-різному впливають на дітей.
А зараз ось задумалась над тим, що можливо додавала б комікси у позакласне читання. З однієї важливої причини. Найбільшим викликом і найважчою проблемою під час мого викладання літератури було привчити сучасних дітей концентруватись на тексті. Вони могли із задоволенням грати ігри, працювати в групі чи інсценізувати. А сам процес читання, якщо ми не робили цього у класі, вдома зазвичай замінювався скороченим змістом з інтернету. Тому що до читання потрібно звикнути. І тут круто оформлені графічні оповідки можуть стати в нагоді. Тим паче, що є справді цікаві історії, що їх діти читають з превеликим задоволенням.
Використане джерело:
https://www.ukrinform.ua/r.html
Фото власне.