квітень 1923 р. – проголошення ХІІ з’їздом РКП(б) курсу на коренізацію; в Україні коренізація набула характеру українізації, котра мала на меті посилення їхнього впливу в національних районах держави шляхом залучення місцевого населення до радянського будівництва.
Це - національна політика Комуністичної партії, спрямована на впровадження української мови (мови корінного населення) в діловодство, пресу, державні та культурні установи, школи, а також висування на керівні посади представників українського населення.
Причини українізації :
1.Більшовики прагнули збільшити свою підтримку на місцях
2.Намагалися, щоб не було протирічь між центром і національними районами
3.Коренізація мала показати перед світом справедливе розв`язання національного питання
Українізація передбачала:
Виховання кадрів із представників корінної національності;
Впровадження в роботу партійного, радянського і господарського апаратів рідної для населення мови;
Розширення мережі шкіл та інших навчальних закладів із навчанням рідною мовою;
Розвиток національних культур
Прихильниками українського національного відродження були керівники освіти (народні комісари)
О. Шумський та М. Скрипник
Націонал-ухильництво — ідеологічний штамп, що вживався в агітаційно-пропагандистській роботі в СРСР і стосувалася тих членів компартії, які в теорії і практиці національної політики «переоцінювали, перебільшували значення місцевих особливостей». Цей термін завжди пов'язувався з «дрібнобуржуазним впливом».
До націонал-ухильників традиційно зараховували тих членів національних компартій, погляди яких не збігалися з лінією московського керівництва. При цьому суть поглядів «націонал-ухильників» між собою могла істотно відрізнятися. Найбільш відомі «персоніфіковані» вияви «шумськизм», «волобуєвщина», «хвильовизм», «скрипниківщина».
Наслідки українізації:
Розширено сферу вживання української мови в державному житті
Організація курсів української мови для державних чиновників та партійних функціонерів
З 1925 р. - обов'язкове вживання української мови в державному діловодстві.
З 1927 р. партійну документацію переведено на українську мову.
Зростає кількість українців у партійному і державному апараті.
Розвиток національної освіти
Ліквідація неписьменності
Україномовні стаціонарні театри в 1931 р. складали 3/4 всіх театрів в Україні;
В Києві збудовано найбільшу в Європі на той час кіностудію: імені Довженка (1929 рік).
Розвиток прав національних меншин в Україні
Складові українізації:
1) Підготовка та залучення кадрів із представників укр. національності до партійних і державних органів та установ.
2) Створюються також окремі адміністративно-територіальні одиниці в місцях компактного проживання неукраїнського населення для розвитку культури національних меншин.
3) Запровадження в усіх установах та навчальних закладах укр. мови.
4) Видання газет, журналів, книжок укр. мовою.
5) Усебічний розвиток укр. культури і партійне керівництво нею.
6) Глибоке вивчення національної історії, відродження традицій
Наука
В Україні працюють багато вчених світового рівня: математик М. Боголюбов,
творець теорії космічних польотів Ю. Кондратюк,
біохімік О. Палладін,
фізіолог О. Богомолець,
Данило Заболотний (1866- 1929) — український мікробіолог, епідеміолог,
Президент ВУАН (1928–1929 роки), засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві. Переніс на собі чуму, але завдяки введенні йому протичумної сироватки вижив); лікарі В. Філатов (операції на оці) і М. Стражеску, генетики М. Холодний та О. Сапєгін, фізики Л. Ландау і П. Капиця, історики М. Грушевський і Д. Багалій, економіст М. Волобуєв, що доводив теорію «економічної самодостатності УРСР».
Література
20-ті рр. — створення різноманітних письменницьких організацій: «Спілка революційних письменників», «Плуг», «Гарт», «Молодняк», «Нова генерація», «Неокласики» та ін. ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури) – літературне об’єднання в Україні, що діяло з лютого 1926 р. по лютий 1928 р. Виникло у Харкові. Очолювали М. Хвильовий, М. Яловий, М. Куліш Творчість П. Тичини, М. Рильського, М. Зерова, М. Драй-Хмари, С. Плужника, В.Сосюри, М. Бажана, М. Хвильового, Г. Косинки, Ю. Яновського, М. Куліша.
Мистецтво
У 20-ті роки театрі працюють режисер Л. Курбас, актори Г. Юра, А. Бучма, О.Сердюк, Н. Ужвій, М. Крушельницький. На кінець 1925 р. в УРСР 46 постійних театрів. «Березіль» – український перший філософський театр, заснований у Києві Л. Курбасом у 1925 р. У 1926 р. перенесений у Харків.
Музичне мистецтво: М. Леонтович («Щедрик», «Дударик»), Я. Степовий, Л. Ревуцький, Г. Верьовка, Б. Лятошинський, В. Косенко, К. Данькевич. 1926-1926 рр. — відкрито національні театри опери та балету в Харкові, Києві, Одесі 1928 р. — перший фільм О. Довженка на одеській кіностудії «Звенигора» Протягом 1929-1987 рр. в УРСР знято 180 фільмів Живопис: М. Бойчук, І. Їжакевич, В. Касіян, О. Шовкуненко, М. Дерегус. Скульптори: М. Лисенко, В. Іванов, Л.Муравія.
Остаточно українізація була припинена з призначенням у січні 1933 року П.Постишева секретарем ЦК КП(б)У
Перевірити себе можна за допомогою тесту - https://vseosvita.ua/u-2j3xg
