О, ну і назва! Це ж на дисертацію, а може й не одну. Так, згоден, тому теорію і пафос залишимо у спокої, а самі просто помандруємо трьома миколаївськими школам – ну, закладами освіти – щоб побачити на власні очі: яка ж там оця саме культура в реалі. Чи може віртуальна подорож дати відчуття реальності? Ну, я буду намагатись, а що вийде – залежить від читача.
План відвідин простий. Подивимось, що сказано на сайті чи в групі (на сторінці) конкретного закладу про політичну культуру. А, може, громадянську освіту? Або світоглядні орієнтири? Давайте просто і конкретно: про учнівське самоврядування і шкільну газету. Нема сумніву в тому, що це і культура, і орієнтири, і комунікація, а головне – у вигляді практичних вмінь та навичок учнів цієї школи. Чи закладу. Бо провести засідання шкільної ради треба ж вміти. А щоб регулярно (частіше, ніж раз на рік) випускати шкільну газету, треба мати навички журналістської роботи і, між іншим, колектив редакції. Ну, все це, звісно, на початковому, учнівському рівні, але ж таки навички. То рушаємо?
Школа №26
Ірина Пастушкова. Сайт. Сторінка.
На сайті штатний пошук нічого не знайшов. А Гугль дещо побачив. Про учнівське самоврядування і шкільну газету.
На сторінці учнівське самоврядування і шкільна газета присутні, але...
Морський ліцей
Штатний пошук на сайті дає шість згадок щодо учнівського самоврядування і жодної про газету. Але Гугль трошки уточнює.
Сторінка містить повідомлення про учнівське самоврядування, а от про газету нічого нема.
Перша гімназія
Сергій Бережний. Сайт. Сторінка.
Тут на сайті пошук не зробили, то покладаємось на Гугль: учнівське самоврядування і шкільна газета. Там добре видно, що самоврядування є і діє, так само газета виходить і називається «Гімназійна родина». Далі нас буде цікавити вже «учнівська рада», бо ми побачили, що є така, а з газетою ми вже познайомились.
На сторінці учнівська рада не згадана, так само і «Гімназійна родина» саме як газета.
Преамбула
Як так? Післямова, може? Ні, саме преамбула. Не до цього тексту, а до теми. В трьох частинах, де перша і друга присвячені одному семінару, в який читач зараз втрапив мимоволі. А третя – поняттю кластера. Зрозуміло, залишається надія на те, що один зі згаданих директорів чи директорок таки зголоситься на обговорення питання. Втім… Більша вірогідність полягає в тому, що поза межами обласного центру, в області, а може й десь далеко від наших степів таки є в Україні директор школи, схильний виконати…
Домашнє завдання
Як думаєте, чи може бути Нова школа як така і чи можна уявити собі європейський рівень політичної культури конкретного навчального закладу без сучасного ІТ-забезпечення?
Що є критичним моментом в розбудові кластеру вашого навчального закладу?
Дайте характеристику кластеру вашої школи (можна вербальну – розлогу, есей чи одним словом, а можна і в балах) і зазначте три першочергових заходи його розвитку в напрямку підвищення рівня політичної культури від радянського до європейського.
Посилання на свій есей подавайте, будь ласка, коментом до цього тексту. От і буде нам, нарешті, семінар щодо політичної культури, який не відбувся в Миколаєві.
Ви помітили, що завданя націлено не на оцінку того, що ми побачили в Миколаєві, а на власну школу? А то, знаєте, критикувати інших всі вміють. Ну і як правильно чи аргументовано оцінити побачене? Це дуже важко. Набагто простіше все побачене взяти до уваги і подивтись собі під ноги, пошукати свої шляхи. Зробити, а потім вже показати колегам, нехай вони оцінять. Ми ж скористались їхнім досвідом, тепер вони нашим. Відтак буде рух в царині, де науковці ще не можуть нам дати чіткі й зрозумілі настанови, мовляв, це правильно, а це неправильно.
Післямова
Ви, як ходили на посилання у преамбулі, то бачили, що там кілька тисяч переглядів. Після того, як я цей текст поставлю по різних форумах – вчительських і не тільки – переглядів ще побільшає. Але, бачте, поки що такий директор, що практично цікавиться тими питаннями, не знайшовсь. І ви можете по коментах на Всеосвіті за місяць, а потім і за рік зрозуміти, "чи ще - чи вже". Бо як знайдеться – я не можу в це не вірити, бо зневіра є гріх – ми з ним тоді такий кластер всім зможемо показати, що ого-го! Ну а поки що…
