Щороку 14 жовтня християни у православ’ї відзначають одну з важливих подій церковного календаря - свято Покрови Пресвятої Богородиці. Цього дня вшановується заступництво Божої Матері за весь людський рід, її любов та допомога в позбавленні нас від смутку та хвороб. Історія цього свята дуже давня й пов’язана з красивою легендою про спасіння Богородицею християнського міста від ворожого війська.
Для українців, крім релігійної складової, день Покрови традиційно пов’язаний з народними звичаями та прикметами. А ще 14 жовтня вважається професійним святом воїнів, зокрема, козаків, які завдячують Богородиці захистом від ворожих куль у бою.
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ПОКРОВУ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ?
В далекі часи, коли центром християнської віри був Константинополь, знаходилося чимало охочих завоювати це багате й величне місто. Столиця Візантії пережила кілька тривалих та жорстоких ворожих облог, одна з яких сталася у 910 році - тоді Константинополь оточило потужне військо сарацинів. Оборонний ресурс вже було вичерпано, і мешканцям міста залишалося сподіватися лише на допомогу небесних сил. Налякані люди зібралися у головній церкві - Влахернському храмі на всенощну службу (саме в цьому храмі зберігалися як святині риза та пояс Божої Матері).
Серед зібрання парафіян був юродивий на ім’я Андрій, який жив на вулиці, завжди ходив босоніж та мав всього одну сорочку. Раніше чоловік був рабом, але вивчив Біблію, і господар відпустив його на волю. Андрій прославляв Христа, роздавав іншим нужденним всі гроші, які отримував як милостиню, нічого не залишаючи собі. Тому люди вважали чоловіка божевільним і часто глузували з нього, а він смиренно терпів усі знущання.
ВИДІННЯ
Мабуть, за таку самопожертву Бог наділив юродивого даром прозорливості, адже серед усієї юрби тільки Андрій та його учень Єпіфаній о четвертій годині ранку побачили справжнє диво. Під склепінням Влахернського храму просто в повітрі з’явилася Богородиця, а поруч з нею - Іоанн Хреститель та Іоанн Богослов. Підійшовши до вівтаря, Божа Матір схилилася в молитві, а потім зняла з голови омофор (накидку) і ніби накрила ним всіх присутніх у храмі.
Коли служба закінчилася, видіння Богородиці зникло, але над людьми немов залишилася її невидима благодать - вони раптом перестали тривожитися і відчули себе захищеними. Наступними днями сарацинське військо без видимої причини зняло облогу й залишило Константинополь у спокої.
Цю подію у Влахернському храмі описує лише одне історичне джерело - "Житіє Андрія Юродивого", яке має близько 100 різних варіантів. Вони написані в період між кінцем X століття та серединою XVII – го, але в жодному не вказано конкретної дати видіння. Лише в одній з редакцій зазначено, що Божа Матір з’явилася в храмі у неділю.
Можна вважати це диво реальністю або тільки красивою легендою, але явлення Богородиці у Влахернському храмі увійшла до історії християнства, і віруючі не мають сумніву в тому, що Цариця Небесна, як часто називають Божу Матір, завжди опікується людством та прагне для нас мирного життя.
ХРЕЩЕННЯ РУСІ
До українців свято Покрови Пресвятої Богородиці прийшло після хрещення Київської Русі. Існує кілька версій щодо того, хто саме з правителів вперше повелів відзначати свято. Цю роль приписують кільком князям - Ярославу Мудрому, Володимиру Мономаху та Андрію Боголюбському (останній збудував кілька відомих храмів, присвячених Покрові). В будь – якому разі, Покрову наші предки почали святкувати не пізніше XI – XII століття, про що свідчать давні літописи.
ДОХРИСТИЯНСЬКИЙ ПЕРІОД
Проте навіть до християнства середина жовтня була для слов’ян визначальною порою. Язичники відзначали її як період повороту природи до зими, коли земля обов’язково вкривається опалим листям або снігом. До цього часу польові роботи завершувалися, врожай вже зберігався у коморах, і наставав особливий сезон, коли прийнято було засилати сватів та справляти весілля.
Існував і культ божеств жіночої статі - Баби – Праматері, Лади – матері та Діви – Богині.
Їх називали "рожаницями" і "берегинями", у них просили захисту від злих духів, врожаю та життєвої сили. Природно, що в християнстві риси цих богинь успадкувала Богородиця.
ЗАСТУПНИЦЯ ЗАПОРІЗЬКОГО КОЗАЦТВА
Оскільки явлення Божої Матері в храмі Константинополя відбулося в період бойових дій, свято Покрови має особливу шану в середовищі військових та в їхніх родинах. Матері й дружини воїнів здавна звертаються з молитвою до Пресвятій Богородиці, щоб вона захистила життя і здоров’я їхніх синів та чоловіків на полі бою.
Своєю головною заступницею вважали Богородицю запорізькі козаки, тому ікони з її зображенням шанували найбільше. Також січовики збудували багато церков, присвячених Покрові, і перед кожним бойовим походом відвідували Божественну літургію та просили Божу Матір про допомогу. Покрова була для козаків особливою подією ще й тому, що саме цього дня вони обирали нового Січового отамана.
ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ В ІСТОРІЇ
910 В Константинопольському храмі сталося диво - явлення Богородиці.
1165 Князем Андрієм Боголюбським збудовано храм Покрови на рукотворному пагорбі, що на березі річки Нерль в кількох кілометрах від міста Владимир.
1689 За почином місцевих козаків на місці дерев’яної церкви Святої Покрови у Харкові збудовано Покровський собор. Зараз, крім свого прямого призначення, собор є визначною пам’яткою архітектури та популярним туристичним місцем.
1766 В Києві на Подолі українським архітектором Іваном Григоровичем – Барським зведено церкву Покрови. Вона вважається кращим творінням архітектора та одним з видатних зразків стилю українського бароко.
1999 Згідно з указом Президента, в день Покрови Пресвятої Богородиці в Україні почали відзначати День українського козацтва.
2014 14 жовтня в нашій країні стало Днем захисника України, а з наступного року - офіційним вихідним днем.
https://daytoday.ua/podiya/pokrov-presviatoi-bohorodytsi-pokrova/
