«Учителем школа стоїть, коли вчитель непотрібний, не приготовлений, то і школа ні до чого»;
Вказує, що злиденне життя вчителя убиває в ньому «всяку гадку», робить його «бездушною машиною». Він «не має права на власні бажання, характер, переконання;... його становище – беззахисне, … кожний вважає себе покликаним контролювати його, кожний може розпоряджатися його долею»;
«Добрих учителів, – зазначає він, – треба, по-перше, добре самих вивчити, ... а по-друге, треба їм добре заплатити... Та й сього не досить: доброго учителя треба також поставити в такі умови, щоби він міг щось добре зробити, … щоби над учителем було менше старшини»;
Покликання школи – забезпечити формування в учнів здатність «володіти своїм мізком», «впоїти дітям замилування до науки», «заохочували до самостійного мислення», «збудити цікавість» й дати можливість пізнати радість від успіху в навчанні;
«Школи, то так як і політика: тільки деякі, вибрані та покликані її роблять, нею кермують, але всі люди чують їх роботу на своїй шкірі, платять за неї то грішми, то кров’ю»;
«Шкільне навчання в самім зароді затруєне конфесійними, політичними та національними пересудами, де свобідна критика виключена з виховання, де панує... навчання для хліба, для кар’єри, тісне та далеке від ...широкої гуманності»;
«Край наш дивним способом належить до тих немногих країв на кулі земній, котрі з своїх спеціально краєвих, автономічних фондів ані одного цента не дають на середнє образовання своєї молодіжі».