Подвір'я заростає бур'яном,
Стару хатину оповито диким виноградом,
А там колись життя цвіло,
Буяло пишним-пишним садом.
Старенька господиня, мов бджола,
Усе доводила до ладу:
Від хвіртки і до рундука
Квітчаста стежечка вела,
Малина пахла й груша всіх вітала,
А у городі там така краса буяла -
Ані зілиночки тобі, ні будяка!..
Старенька господиня все встигала!
Із півнями вставала,
З заходом сонця йшла опочивать...
І що мене малу вражало,
Вона годинника не мала,
Та вчасно вміла всьому лад давать !..
Старе подвір'я стрічало всіх привітно...
А потім це все зникло непомітно...
Ґаздиня відійшла за небокрай,
Забравши із собою всі тривоги...
І миттю зіллям заросли пороги,
Забувши той привітний рай...
