Сьогодні завершився мій діалог із представниками адміністрації платформи «Всеосвіта» (Оленою Давидовою) щодо примусового приховування моїх тестів із німецької мови — «Mein Wohnort» та «Erste Schritte».
Короткий аналіз ситуації:
Суть претензій: Мої авторські матеріали було вилучено із загальної бібліотеки платформи. Причина, озвучена адміністрацією — «порушення п. 6 Вимог до публікації» та начебто відсутність джерел ілюстрацій. Також у процесі діалогу висувалися безпідставні натяки на використання ШІ, які пізніше адміністрація спробувала «забути» та заперечити.
Аргументація: Мої неодноразові звернення до адміністрації з проханням надати конкретику:
Які саме ілюстрації порушують авторське право (адже використані зображення є загальнодоступними)?
Які саме фрагменти тестів демонструють використання ШІ?
Яке методичне обґрунтування того, що педагогічна техніка повторення лексики є «порушенням»? ...залишилися без змістовної відповіді.
Результат: Адміністрація перейшла до формальних відписок: «Всі матеріали доступні для роботи», «Для педагогічної діяльності жодних перешкод не створюється». Проте це маніпуляція: матеріали доступні лише мені, тоді як мої колеги, для яких я їх готував, скористатися ними не можуть через прихований статус.
Висновок: Цей кейс демонструє, що внутрішні механізми модерування платформи використовуються для створення штучних бюрократичних перепон. Коли адміністратор не може або не хоче фахово обґрунтувати блокування контенту, висуваються безпідставні вимоги до «джерел» загальновживаних елементів або звинувачення в ШІ-генерації.
Освіта потребує інтелектуального діалогу, а не «полювання на відьом» та формальних відписок. Мої матеріали залишаються прихованими не через порушення законодавства, а через небажання адміністрації визнати свою неправоту. Виникає логічне запитання: чи є «Всеосвіта» освітнім порталом, якщо вона блокує доступ до професійного педагогічного контенту без об'єктивних причин?
