Сезонне. Питання батьків і дітей про Діда Мороза- св.Миколая-Санта Клауса ...
Завтра я запланувала поставити ялинку, холодильник давно заповнений листами Дідові Морозу, в будинку звучить різдвяне радіо і пахне цукатами. Свято все ближче. І кожен день грудня приходять питання від батьків, на які, напевно, і не може бути «правильних» відповідей. Я можу запропонувати версії.
1. 
Що робити, якщо дитина погано себе поводила: чи можна покласти замість подарунка ремінь або взагалі нічого не дарувати?
Зимові свята пов'язані з дивом і надією. І відчуттям контакту з чимось вищим і нескінченно чудесно-щедро-добрим. Отримуючи свій власний подарунок, дитина отримує і відчуття - Любов не потрібно заслуговувати, для мене є місце в світі, і світ "чує" мене. Некоректні, на мій погляд, батьківські маніпуляції: ось будеш себе погано вести, не отримаєш подарунка. «Хороші хлопці та дівчата», коли виростають, так і продовжують заслуговувати і вислужуватися. Загроза покарання, очікування покарання переживається важче, ніж саме покарання. Будь-яке насильство, а згадка ременя - це вже насильство, неприйнятне навіть в найвищих виховних цілях.
2. У дитини так багато іграшок, ми вирішили на Новий рік подарувати їй одяг.
Колись мій ще маленький син сказав: «Знаєш, що таке розчарування? Коли ти чекаєш на свято іграшку, а тобі дарують одяг». Дитина все-таки орієнтована на задоволення, а не на користь. «Дофамінове підкріплення» радість, десь навіть ейфоричну, ми отримуємо від того, що досягаємо того, чого давно хотіли.
3. Дитині важливо надати можливість «захотіти».
Дитина отримує задоволення не тільки від самого подарунка, подарунок може бути зовсім маленьким і символічним, а ще й від самого дива його очікування, знаходження, атмосфери: музики, ялинкових вогнів, шелестіння обгортки, квесту в пошуку, знаходження слідів Діда Мороза ( на трафарет - змальовані стопи - сиплеться мука, виходять снігові сліди), від очікування свята протягом усього місяця з адвент-календарем.
4. 
Як вибрати подарунок?
Здорово, якщо в сім'ях є Журнал подарунків, в якому записані бажання всіх членів сім'ї. Часто дитині не стільки важливий сам факт покупки і володіння, а відчуття, що її бажання почуто. Дитині важливо бачити, що у батьків теж є потреби і бажання. І такий журнал дуже полегшить пошуки подарунків для дорослих 
Коли ми вибираємо дитині подарунок, важливо собі нагадувати, що подарунок не для нас, а для дитини.
5. 
У дитини істерика, коли їй кажуть: ти можеш вибрати, що завгодно.
Правильніше надавати дитині вибір з двох або максимум трьох об'єктів. Надмірність вибору викликає напругу і паніку.
6. 
Що робити, якщо дитина попросила щось нереальне для покупки. Наприклад, живого коня.
Можна запропонувати разом з дитиною поміркувати: Дід Мороз піклується не тільки про саму дитину, а й про коня, і про сусідів. І вибирає те, що буде екологічно для всіх.
7. У кількох знайомих сім'ях діти сказали батькам: «У нас грошей немає, а у Діда Мороза ж їх багато. Значить, я можу попросити щось величезне ».
Добре працює такий «метод» - лист або записка, яка «приходить» від Діда Мороза або його помічників: «Я почув про твої бажання, але у мене стільки діток на світі, яким потрібно підготувати подарунки. Я можу в цьому році для тебе підготувати А чи В з твоїх бажань. Обери, будь ласка ».
Знаю історії, в яких діти запропонували батькам попросити у Діда Мороза, наприклад, будинок. В цьому випадку ми сказали дітям: «Знаєш, до кожного великого подарунку потрібно бути готовим. І для підготовки деяких подарунків потрібен час і наші власні зусилля. Ми не завжди можемо підтримувати порядок в нашій квартирі, а для будинку потрібно ще більше сил ».
8. Ну і, звичайно, найскладніше питання: «Я знаю, що Діда Мороза немає. Це ви приносите подарунки? »
Колись важливий урок мені дав син. Я підготувала йому - 8-річному - в подарунок чашку з логотипом з його улюбленого тоді серіалу про винахідників «Еврика». Він побачив у мене в комп'ютері підготовлений для друку логотип. Коли під подушкою на День Святого Миколая син знайшов чашку, то пильно на мене подивився і запитав: «Це ти чи св. Миколай?" Я зрозуміла, що, якщо відповім неправду, втрачу його довіру. Я мовчала, збираючись з думками. А Мишко раптом каже: «Це св. Миколай тебе надихнув? » «Так, - з радістю сказала я.
Я говорила і говорю своїм дітям, що люблю дива і вірю в них. І часто щось або хтось вищий і світлий допомагає нам стати провідниками чудес і радості в світі. Ми можемо стати провідниками доброти, краси, щирості. І пропоную стати такими провідниками для знайомих і незнайомих людей.
Важливо пам'ятати, що для будь-якої дитини визначально те, «з якого стану» ми з нею говоримо. Важлива наша щирість і віра в те, що ми говоримо. Будь-які рекомендації, будь-які «практики» можуть працювати тільки, якщо вони для нас самих органічні і щирі.
Світлана Ройз
