Звісно, що кожен із батьків прагне для свого чада всього найкращого. На жаль, інколи, такі сподівання переростають в "маніякальну" ідеалізованість своєї дитини. Ми просто не даємо спробувати їй щось нове, вийти за межі свого комфорту, набити свої життєві гулі. Впевнені, що наш синочок або донечка не заслуговували тієї оцінки від учителя. Тобто, якщо вона не збігається з нашими міркуваннями - це необ'єктивне оцінювання. Обурюємось цим на кухні, тоді як сприйматиме педагога школяр чиї батьки самі підривають довіру до педагога?
Вважаю, головною місією батьків має стати донесення думки до своїх дітей, що вони однаково важливі, як в моменти успіхів, так і невдач. Однак незважаючи на ситуацію, вони завжди крокуватимуть пліч-о-пліч. А помилка є нічим іншим, як феніксом із якого народжується гарт душі та тіла. Згадаймо Томаса Едісона, що зробив 10 000 невдалих спроб перед тим, як винайшов лампочку.