Цi два слова — „особа“ й „особистiсть“ — iнколи не розрiзняють i пишуть:
„Особа автора виявляється i в доборi теми, i в характерних, тiльки йому властивих образах“, — або кажуть: „Ви наговорили менi багато образливого, прошу без особистостей!“
Слово „особа“ означає одну людину, iндивiд: „Вiн сам, своєю власною кругленькою особою, стояв, зiгнувшись над пательнею“ (М. Коцюбинський); iнодi, коли мовиться про багатьох людей, це слово в множинi замiняє множину iнших слiв — „чоловiк“, „душ“: „На нараду прийшло багато осiб, але тих, кого хотiлось бачити, й не було“ (з живих уст); часом воно править за вiдповiдник до росiйського слова „личность“, наприклад, у висловi: „Що за пiдозрiла особа?“
Слово „особистiсть“ означає „iндивiдуальнiсть людини“, „сукупнiсть її духовних i фiзичних властивостей“: „Авторську особистiсть не пiддаватимеш остракiзму, виганяючи її з вiрша, де вона в нього iснує на Правах лiричного героя“ (Є. Гуцало).
Тим-то й у першiй фразi треба було написати: „Особистiсть автора вияв-
ляється...“, — а в другiй фразi сказати: „Прошу без особистих образ!“
Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо
