Осінній мінор
Перший крок, зроблений у осінь,
сповнений тепла, любові, щему,
до тебе помандрую через зорі,
розтоплюючи серця люту кригу.
Відгомоніла водами весна,
зеленою травою слалось літо,
осінь жовтокоса знов прийшла,
покрила все багряним падолистом.
Осінь, знов оспівана в віршах,
неквапно огортає в свої чари,
світлою вона завжди була,
розрадою ставала у печалі.
Листя під ногами шурхотить
і шалик новий тепло гріє плечі,
ледь помітний журавлиний клин
з містом попрощається надвечір.
Гуляючи по вуличках Полтави,
ловлю губами крапельки дощу,
не хочеться ховатись до кав'ярні,
тихо споглядаючи красу.
Шукаю серед сотень місць знайомих
твій ледь розмитий сірий силует,
тиша загускає в шумі тому,
що моє місто зранку оповив.
А осінь ще побавить падолистом
і грім сердитий пролуна з небес,
буде ранок сонячним, ще теплим,
радістю стрічаючи тебе.
04.11.2023
Автор: Юлія Дорошенко
