А завтра нас усіх чекає осінь –
Красива, фантастична, золота!
І вересневі ранки – теплі, босі,
І вечори, й холодна ніч густа…
І кава ароматна на світанні,
І неба ясно-синя височінь…
Нехай ця осінь втілює бажання,
Тож відпускайте мрії в далечінь!
Вікторія Чорній
Цьогорічна осінь швидко та впевнено вступила в свої права. Так одного туманного й прохолодного ранку учні 8-Б класів прокинулись ще вдосвіта та поїхали до красивого міста, в яком переплелись культура та яскрава інфраструктура, до міста, яке носить гордовите звання колишньої столиці України, – до Харкова.
Діти були раді запланованій пригоді – адже через минулорічний карантин вони не мали змоги подорожувати разом, хіба що онлайн. Також вчителі та батьки,які приєднались до мандрівки, були в передчутті незабутнього відпочинку. В планах було відвідування трьох яскравих місць відпочинку та свіжих вражень, за якими усі так скучили.
Перший парк, у якому ми зупинилися, був відомий на всю Україну Фельдман Екопарк. В цьому унікальному місці панує любов до усього живого. Цю любов та турботу було видно в кожній доглянутій рослинці, у кожній тваринці, у товариському персоналі. Ми були приємно здивовані тим, що парк працює безкоштовно. Також на території нас чекало багато місць для відпочинку, затишних алей, альтанок тощо. Час пролетів непомітно, і ось настав час продовжувати нашу подорож.
Всі дуже зголодніли після довгої поїздки та активного початку дня, тому ми рушили на обід до кафе, тим паче що воно знаходилось в міському саду імені Шевченка, нашому наступному місці призначення. Поївши та перепочивши, ми вирушили на дослідження нового і прекрасного місця. Такі парки ще пошукати треба! Там були яскраві водограї, які мрійливо співали нам, затишні стежки та природні ландшафти, які радували око своєю красою, навіть лабіринт із рослин, який проглядав крізь дерева та рослинні арки. Дбайливе ставлення до природи просто захоплювало. У центрі парку ми наштовхнулись на товстезні дерева, вік яких сягав 200 років! Також дорослі звернули увагу на те, що усюди панувала чистота – газони були охайно підстрижені, на урнах були пакети з написом «Спасибо затчистоту». Було приємно проводити час у місці, де прогулюються пари похилого віку, граються діти та проводить вільний час численна молодь міста. Враження трошки зіпсувала погода, але все ж дощ не зіпсував настрій. Як у вірші: «Насправді, дощ – то свіжості порив, щоб сонця промені були ще більш жадані»(Марина Кузьменко). Дощ нагадав нам про те, що третій та останній парк залишався поки поза нашою увагою.
Отже, ми нарешті поїхали до центрального парку імені Максима Горького, головного парку Харкова. Там ми зрозуміли, чому його звуть «Диснейлендом». Перше, на що діти звернули увагу, було колесо огляду, яке височило над деревами. Як виявилося, це найвище колесо в Україні, а його діаметр становить 55 м. Звичайно ж і діти, і дорослі виявили бажання подивитися на місто з висоти пташиного польоту. Як це було захоплююче! Нам відкрився чудовий краєвид на місто, а також на сам парк. До речі, саме звідтіля ми побачили усі тематичні зони парку: дитячу, екстремальну, сімейно-розважальну, спортивну та паркову зони, а також підвісну дорогу. І знову-таки, дощ вкотре намагався зіпсувати нашу подорож. Як чудово, що у парку вистачає атракціонів навіть на випадок мінливої погоди. Тому діти також змогли відвідати будинок жахів, автодром та деякі інші атракціони, розташовані під дахом. Коли прийшов час повертатися до автобусу, щоб їхати додому, діти були засмучені – скільки ж ще не бачили, не відвідали, не спробували! Отже, було вирішено хутчіше спланувати наступну пізнавальну подорож!
