Малюю цю осінь жовтим, отим, що у сонця
вкрала
і клею листки до серця, оті, що в ногах збирала.
Латаю брунатні клапті осіннього диво-раю,
і ниткою з шовку шию, і айстри в душі вишиваю.
Збираю в букети зілля, оте, що на сухоцвіти,
і вчуся у осені жити, і тому життю радіти...
Підпалюю біль колишній старими, як світ,
сірниками.
На нòве молюся уклінно під неньчиними
образàми.
Малюю цю осінь, як завше, у золото... Щоб без
болю.
І свічі палю до Бога за мир і про кращу долю...
15.10.2023
Людмила Галінська
