Усе більше й більше холод пробирається у наші домівки. Через розчинене вікно, вітер рвучко вривається у кімнату. Може він щось шукає? А може хоче нагадати, що надворі стало прохолодно, що він більше не той теплий, літній вітерець. Метушиться по кімнаті й наповнює її свіжістю, ароматом яблук і груш, запахом опалого листя. А іншої миті вже кружляє у танку з фіранкою, легко так і невимушено.
То загляне під брунатну ковдру, що лежить на краєчку канапи, сховається там, притихне. Мабуть, гріється чи відпочиває.
Не забуде доторкнутися й до волосся, розкуйовдить його в різні боки, пограється ним. І якось від цих вітряних, осінніх набігів ти приходиш у себе. Розумієш, що літо не повернути, але ж осінь може бути чудовою, бо саме твоє тепло зігріватиме її.
𝙏𝙖𝙣𝙮𝙖 𝙋𝙧𝙤𝙠𝙤𝙛ʼ𝙞𝙚𝙫𝙖
