Маруся і Новий Рік
Лисичка Маруся сиділа перед своєю ніркою і пригладжувала пухнасту руду шкурку. Повз пробігав дзига Федот.
- Маруся, яка ж ти сьогодні гарна! - Захопився Федот.
- Так адже скоро Новий Рік прийде, ось і готуюся, - відповіла Маруся своїм ласкавим голоском.
- Так-так, Новий Рік, - кивнув Федот. - Я ось поспішаю на Велику Поляну.
- А чого поспішати, - подумала Маруся, коли Федот зник з поля зору. - прогуляюся я по лісу, помилуюся на його білосніжне вбрання.
Стрункі витончені лапки Марусі потопали в снігу, але це анітрохи не турбувало лисичку, оскільки йдучи по засніженому лісу, лисичка міркувала.
- Ось ми говоримо «Новий Рік прийде», - думала Маруся. - А як він прийде? У нього що, ноги є?
Можливо тому, що голова Марусі була зайнята всякими важливими думками, лисичка не відразу помітила хлопчика, який розгублений стояв між двох беріз і озирався на всі боки.
Хлопчик був високий і худий. Величезні блакитні очі, рум'янець на щоках і волосся кольору соломи, що виднілося з-під круглої блакитної шапочки, схожої на шапочку Діда Мороза. Одягнений хлопчик був у блакитні штанці, валянки і коротку блакитну курточку з хутряною облямівкою. Все це Маруся швиденько розглянула - адже не кожен же день вона в лісі хлопчиків зустрічала, та ще таких симпатичних - а вже потім вимовила.
- Добрий вечір! Може, я чимось допомогти тобі можу?
- Добридень! Я буду радий, якщо допоможете! - радісно відповів хлопчик, а потім пояснив: - Я загубився. Дідусь мені велів за ним слідом йти, не відставати, а я задивився на сову, яка пір'я на гілці чистила, і ось .... Навіть і не знаю, в який бік пішов дідусь.
Лисичка подумала про те, які ж ці люди розгублені, адже хлопчик міг би і по слідах знайти свого діда, але вголос цього не сказала, а запитала:
- Ну, може, ти хоч знаєш, куди ви йшли?
- Звичайно знаю! На Велику Поляну! Ви знаєте, де це? - відповів хлопчик.
- Я якраз туди і прямую, - відповіла лисичка Маруся. - І нам слід поквапитися, інакше пропустимо прихід Нового Року!
- Не пропустимо, - запевнив її хлопчик.
- Чому це не припустимо? - запитала з цікавістю Маруся.
- Тому що Новий Рік - це я, - відповів хлопчик.
- Пощастило мені, - вирішила про себе Маруся, а вголос сказала: - Так значить, ось як ти приходиш, а я все думала ....
Вдалині виднілася Велика Поляна, пухнаста вбрана ялинка на ній, звірята і сам Дід Мороз, які очікували приходу Нового Року. Тільки ось в цей раз він не сам прийшов, а його привела розумна і симпатична лисичка Маруся.
Марія Шкурина
