Школа – це дійсно окрема країна з власними законами та статутом. В ній є свій президент та уряд.
Як говориться «Welcome tho the Учляндія». Країна має свою оригінальну та автентичну культуру. Щодо звичок та тридицій все теж неоднозначно. Вони звісно є, але деяких краще б ніколи не вигадували, бо сумнівний приклад надзвичайно заразний, мов вітрянка, передається повітряно-крапельним шляхом.
Звичка № 1. Сперечатися з будь-якого приводу, навіть якщо привід відсутній.
Звичка № 2. Запізнюватися та не приходити на уроки.
Звичка № 3. Ніколи не запізнюватися до їдальні.
Звичка № 4. Розбивати шкільні вікна футбольним м’ячем.
Звичка № 5. Кататися на шкільних стільцях мов на конях.
Звичка № 6. Ламати шкільне приладдя, особливо якщо не маєш жодного уявлення для чого воно виготовлене.
Звичка № 7. Змагатися у вмінні за 1 хвилину вимовити найбільше лайливих та нецензурних слів.
Звичка № 8. Забувати зошити, ручки, пенал, лінійку, олівці, книжки, портфель, спортивну форму.
Звичка № 9. Приходити до школи із брудним взуттям, навіть, коли дощу не було кілька місяців і скрізь суха пустеля.
Звичка № 10. Плутати імена, по батькові, прізвища вчителів.
Звичка № 11. Неправильно записувати назви шкільних предметів.
Звичка № 12. Перекривляти вчителя.
Звичка № 13. Включати режим «Мороз» чи «Ігнор», коли вчитель щось просить.
Звичка № 14. Забувати записувати та виконувати домашнє завдання.
Звичка № 15. Порушувати й так нестабільну дисципліну.
Звичка № 16. Не поливати квіти, чекаючи їх повного закам’яніння, або заливати до цвітіння землі у вазонах.
Звичка № 17. Не витирати шафи від пилюки та не знімати павутиння під стелею.
Звичка № 18. Рухати нерухомі предмети та меблі в класній кімнаті.
Звичка № 19. Порушувати короткотривалий спокій вчителя.
Звичка № 20. Пришвидшувати нервовий тик вчителя.
Звичка № 21. Вигадувати неіснуючі симптоми смертельних хвороб, щоб піти з уроків чи взагалі не йти до школи.
Звичка № 22. Витончено пакостити, щоб класний керівник до пенсії пам’ятав винахідливого зухвальця.
Звичка № 23. Придумувати кумедні прізвиська однокласникам та педагогам.
Звичка № 24. Кивати головою у знак згоди при повному нерозумінню того, про що вчитель говорить.
Звичка № 25. Писати жахливими та страхітливими каракулями.
Звичка № 26. Партизанити під час уроків у пришкільному парку.
Звичка № 27. Грати в шпигунські ігри і вигадувати собі різноманітні легенди та стовідсоткові алібі на запитання: «Де ти вчора був?».
Звичка № 28. Робити вигляд, що не знайомий із власними вчителями за межами навчального закладу.
Це лише невеликий перелік шкідливих і не дуже звичок мешканців цієї фантастично-загадкової країни. Також Учляндія може пишатися своїм фольклором. Вона має власні легенди, перекази і навіть пісні, що передаються від покоління до покоління.
Окрім легенд та переказів Учляндія має і власні прислів’я та приказки. Наприклад:
«Вчителя видно здалеку»,
«А я вчителя впізнаю за зачіскою, сумкою, ходою…»,
«З яким виразом обличчя вчитель ввійде в клас, така погода й буде: кутики уст вгору – ясна, безхмарна; кутики донизу – стережись, штормове попередження!»,
«Хто має вдома тонну конспектів, той Учитель»,
«Ніхто не ненавидить школу більше ніж Учитель»,
«Хто виносить все з дому до школи, той Учитель»,
«Тільки вчитель може віртуозно лаятися подумки із сумирним благочестивим виразом обличчя»,
«Вчительський погляд і сімох вбиває»,
«Ніщо так не прикрашає вчителя, як крейда на руках, на спідниці, штанях і навіть на обличчі» та ін.
Як кожен народ учляндці славляться народними співцями, імена яких канули в Лету. До наших днів були збережені яскраві зразки проклинальних пісень та дум. Наприклад:
Горіла вчителька, палала,
Вона ж мені поставила два,
А я всього то не робив:
Завдань домашніх не писав,
На уроці байдикував,
Контрольні зошити порвав,
Робочих зошитів взагалі й не мав,
Вчительку завжди перебивав,
Іноді на всіх у класі гарчав,
Двері ногою відчиняв,
Підручники всі повикидав…
Тож гори вчителько у вогні,
Поки «відмінно» не поставиш мені!