У кожній родині це трапляється одного дня. Син чи донька раптом каже з відстороненістю чи роздратуванням: «Ви все одно мене не розумієте». У кімнаті завмирає повітря. Дорослі відчувають розгубленість. Підліток — самотність.
У кожній родині це трапляється одного дня. Син чи донька раптом каже з відстороненістю чи роздратуванням: «Ви все одно мене не розумієте». У кімнаті завмирає повітря. Дорослі відчувають розгубленість. Підліток — самотність.
Ця фраза не є випадковістю чи примхою. Вона характерна для цілого етапу психологічного розвитку. Відомий американський психоаналітик та дослідник ідентичності Ерік Еріксон ще в середині XX століття описав її як частину #нормального процесу дорослішання.
Еріксон вважав підлітковий вік ключовим періодом, коли людина формує своє «Я». У своїй концепції психосоціальних стадій розвитку він назвав це завданням вибору між ідентичністю та розпливчастістю ролей. #Підліток активно шукає відповідь на питання: хто я?
На цьому шляху природною є потреба у відособленості, протесті, часом — у різкому #відмежуванні від близьких. Саме тому навіть у родинах із теплими стосунками виникають ситуації, коли підліток переживає себе абсолютно одиноким.
Чому відчуття «ніхто мене не розуміє» є майже універсальним? Згідно з концепцією Еріка Еріксона та сучасних психологів, тут поєднуються кілька факторів:
Криза ідентичності. Формування власного уявлення про себе вимагає дистанціювання від старих ролей, дитячих звичок, а інколи — від позицій батьків.
Соціальна чутливість. Підліток починає гостро відчувати несхожість себе з іншими та прагне знайти свою групу, свою аудиторію, своє місце.
Зростання когнітивних можливостей. Здатність мислити абстрактно, розмірковувати про складні теми створює всередині підлітка цілий новий всесвіт, не завжди доступний для батьківської логіки.
Ці процеси є нормальною частиною дорослішання, хоча зовні вони можуть виглядати як замкненість чи агресія.
Як дорослим поводитися поруч із підлітком, який переживає цю фазу? Досвід показує: #найгірше, що можна зробити, — #знецінити почуття підлітка.
Замість звичних «усі таке переживали» чи «не перебільшуй» краще сказати: «Я бачу, що тобі важко. Якщо захочеш поговорити, я готовий слухати». Еріксон прямо пише:
«Завдання дорослих поруч із молоддю полягає не в тому, щоб нав’язати їй готові відповіді, а в тому, щоб допомогти їй витримати власний шлях до відповіді». Це означає, що батькам і педагогам важливо вміти:
Бути #поруч без надмірного контролю. Дати простір, але не зникати повністю.
Допомагати #вербалізувати емоції. Підліткам часто складно назвати те, що вони відчувають. Тут важлива підтримка без тиску.
Бути #готовими чути не тільки хороші речі. Важливо витримати критику, образу, навіть якщо вона здається несправедливою. Це часто частина процесу сепарації.
Фраза «ніхто мене не розуміє» — це не крик про допомогу в буквальному сенсі, а сигнал: я шукаю себе. І саме в цей період дорослим особливо важливо пам’ятати те, що наголошував Ерік Еріксон: «Молодь має право сумніватися, протестувати й відмовлятися від готових відповідей. Це шлях до зрілої ідентичності».
Тож замість того, щоб поспішати з висновками, варто залишити простір. І просто бути поруч, навіть якщо двері до кімнати на деякий час зачиняються. #підлітки #психолог #стосунки
