Опубліковано 5 травня 2024 о 19:12
0 0

Незавершена книга Хвильового: читацькі нотатки

Хвильовий М. Вальдшнепи. – Київ: Центр учбової літератури, 2022. – 80 с.

Незавершений роман, про який обов'язково згадується в контексті творчості Хвильового, але який дотепер не потрапляв до рук і який хотілося прочитати.

А як читав, ніяк не міг збагнути, у чому «гвоздь»? І лише в останньому розділі, де світська левиця з Москви Аглая дає характеристику своєму новому знайомому Дмитрію Карамазову, стало зрозуміло, чим роман не догодив радянській владі. Справа в тому, що Карамазов – тип, тип нової радянської людини, комуніста, тобто, члена ВКП(б), який недоучений втрапив із гімназії на війну, потім підтримав соціальну революцію, а тепер (друга половина 20-х) розчарувався у всьому і заблукав у своїх уподобаннях: «Отже, маємо безперечно здібного недоучку з романтичним складом натури. Значить, маємо те, що прийнято називати щирою людиною… Карамазова захопила соціальна революція своїм розмахом, своїми соціальними ідеалами, що їх вона поставила на своєму прапорі. В ім’я цих ідеалів він ішов на смерть і пішов би, висловлюючись його стилем, ще на тисячу смертей. Але як мусив себе почувати Дмитрій Карамазов, коли він, попавши в так зване «соціалістичне» оточення, побачив, що з розмаху нічого не вийшло й що його Комуністична партія потихеньку та полегеньку перетворюється на звичайного собі «собірателя землі руської» і спускається, так би мовити, на тормозах до інтересів хитренького міщанина-середнячка…

Словом, Дмитрій Карамазов і Дмитрії Карамазови прийшли до жахливої для них думки: немає виходу. Зі своєю партією рвати не можна, бо це, мовляв, зрада не тільки партії, але й тим соціальним ідеалам, що за них вони так романтично йшли на смерть, це буде, нарешті, зрада самим собі. Але й не рвати теж не можна…

Дмитрій випадково найшов собі оддушину в другорядній, на його погляд, ідеї відродження молодої нації, і ця оддушина може спасти його…»

Чи врятувала ця справа Карамазова – невідомо, бо роман залишився незавершеним саме завдяки, напевно, згортанню українізації і боротьби із хвильовізмом. Не врятувала вона, як знаємо, і самого Хвильового.