Марія Матіос. Букова земля. Роман-панорама завдовжки у 225 років. - К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. 2021 р.вид. 6-те. - 928 с.
Нарешті дочекався свого прочитання й величезний роман Марії Матіос, до якого боязко було й підійти, не те що тримати в руках. Але на диво - проглотнув я його за якихось п’ять тижнів, аж дивно стало.
Бо при початках замучували довгі вступи й велемовність авторки, за якою губились сюжетні лінії. А їх тут кілька, адже йдеться про кілька родин. Але потім твір затягує якоюсь дивною силою, і ти вже не можеш відірватися, поки не дійдеш до кінця розділу як мінімум.
Дія відбувається у різних місцях, хоча всі історії і герої таки мають пряме відношення до Буковини, не тільки українці, але й румуни, німці, євреї. Починається розповідь про переселення німців і австрійців сюди на вільні землі, а завершується драматичною історією про зустріч троюрідних братів, нащадків Берегівчуків, у Станиці Луганській, причому у ворогуючих таборах, влітку 2014 року.
Цікавими є також сімейні саги буковинських дворян Васильків, жителя хутора Сірук Петра Вівчара з його Федорою і сином Петрусем. Ну й історія дочок близнючок Юра Берегівчука - Марушки і Ганушки вражає не менше, ніж історія Солодкої Дарусі.
