Небо вило від болю й ридало
І гроза крізь цей біль пролилась
Та коли ж небо спокій ще знало?
А земля наче сліз напилась...
І зітхнула, як їй...її тіло
Скільки ран, скільки шрамів, болить
У полях знов пшениця горіла
Як же людям скажи, завтра жить?
В небі билось життя цього серце
І по венах небесних висот
Гуркотіло й світилось небесне
За штурвалом життя хто пілот?
Хто вітри зачепив за живе?
Лютували й ламали дерева
Якби вміли сказати про це
Що б почули з високого неба?
Що б земля розказала всім нам
Вже й її палить ворог й палає -
Розумієш, життя цього шрам
Через серце життя пролягає...
Розбуди, Боже, всесвіт, вже досить!!!
Кров стікає по ранах, болить
Сивий попіл давно у волоссі
Хто сказав, що життя - лише мить?
В небі билось життя цього серце
І по венах небесних висот
Гуркотіло й світилось небесне
За штурвалом життя хто пілот?
9.07.22р
Галина Завидовська
https://www.freepik.com/free-photo/beautiful-shot-silhouette-plane-flying-sky-sunrise_11183233.htm
