Лонгрід про те:
- чому лагідна українізація всьо?
- які альтернативи «руснявим шедеврам» в освітній програмі?
- Як це можна впровадити, якщо наша русофобія недостатня?
Ну, очевидно, що навчальний рік 2022/23 потребуватиме перегляду, особливо що стосується таких предметів як «російська мова» та частки російських творів у «Зарубіжній літературі» та курсі «Мистецтво».
Щодо лагідної українізації:
Вона вже всьо, адже з самого початку була обережною спробою української інтелегенції та вчительства просувати україномовний і світоглядний наратив і культуру. І був дуже тендітним в умовах можливої на той момент, а зараз закономірної російської агресії з її істерикою щодо «притіснєнія рускоговоряшчих».🤣
Наразі, задача українізації в мовній стійкості та охопленню широкої інформаційної мережі, яка спонукатиме плавно і свідомо переходити на українську. Адже найближче десятиліття в Україні російська мова - це мова окупанта, якою віддаються злочинні накази геноциду українського народу; це мова, яка легімітизує вторгнення московії на наші землі; це мова яка штучно створює розкол українського суспільства.
І це мовне питання, це не утиск свободи, це колективна небезпека для всього суспільства від Сяну до Дону.🇺🇦
Щодо альтернатив:
Як викладач мистецтв, можу вас запевнити - «геніальна російська культура» - це самопроголошений ярлик російської експансії.
Культура - явище системне та комплексне. Навіть вузькопрофільна культура африканських масок, включає в себе фольклор, живопис та світобачення певної культурної групи. Культура московії клаптикова і не комплексна, це культура фасаду, в який загорнута заздрість і ненависть до цивілізації, злоба та жага нищення усього, що їм не належить і чого вони не розуміють. Їх «культура» на відміну від світових, не відповідає на питання, як жити в цьому світі із собою, іншими та Б-гом. Вона лише лукаво списує все на «загадачну рускую душу», за якою ховаються найжахливіші речі виведені в абсолют - грабіж, насилля та самодурство.
Для коментаторів про великих літераторів Достоєвського, Толстого та іжє с ними, одразу зауважу - перечитайте ці твори ще раз. І можливо ви нарешті побачите, що «Війна та мир» або «Злочин і кара» несе в собі дрімучу лють по відношенню до гуманізму, лицемірство скрепних духовних ідеалів по відношенню до суспільства, та розкладання людини перед системою самодержавства, тоталітаризму чи фашизму.
Відсікати російську культуру варто не на рівні походження авторів чи впізнаваності цих творів на книжкових полицях батьків та дідів, а за світоглядом.
Будь який митець, чий російський наратив веде до «маленької людини», «можем павтаріть» чи «братських народів» має бути вилучений, бо не резонує з українською культурою та її світоглядом.
Тож статус шедеврів у цих творах дуже сумнівний, та легко може бути замінений на світоглядно ближчих нам сусідів Східної Європи - поляків, чехів, тощо.🤩
Щодо впровадження:
Не Міністерством єдинним. Справа в тому, що децентралізація - це не лише про політично-адміністративний устрій, це ще й про автономію закладів освіти. Наша нація самозарадна і здатна швидко будувати горизонтальні зв‘язки, без очікувань згори. Це доцільно і до закладів освіти, які на свій колегіальний розсуд можуть прибрати ці предмети з переліку та навіть отримати підтримку батьків у цьому.
Кожен вчитель має право на 30% коректувань загальної програми в середній школі (5-9 класи). А за підтримки академічної групи, взагалі можна години цих предметів використати із користю. Збільшити курси «Мистецтва», «Громадської безпеки», самостійного опрацювання, тощо.💪
Щодо підтримки зі сторони суспільства або батьків - вона беззаперечно буде. Адже війна зачепила усіх, по різному, але кожен українець наочно знає ціну «руськаму міру» і питання, які раніше могли вибішувати накшталт: «Пачему маї дєті должни учить українскій?» будуть мінімум не вічливими та недоречними👌.
Згодні чи не згодні, дайте знати в коментарях.
І головне, не забувайте бути класними!
