Слово „наймит“ означало колись певне соцiальне поняття — робiтник, що наймався пpaцювати в заможного господаря („Наймит запрiг конi й поклав на вiз кiлька кавунiв i динь“. — I. Нечуй-Левицький), але воднораз його стали вживати в значеннi „запроданець, вiдступник, перекинчик“, що „за шмат гнилої ковбаси“, як писав Т. Шевченко, перекидався до ворожого табору: „Вашi господарi — наймити татарам, турецьким султанам“ (Т. Шевченко). Згодом у переносному значеннi з’явилось нове слово — „найманець“: „Не тiльки чоловiки, а й жiнки й пiдлiтки брали активну участь у боротьбi проти нiмецько-фашистських окупантiвта їх найманцiв“ (О. Гончар).
У сучаснiй лiтературнiй мовi слово „наймит“ виступає в його буквальному соцiальному значеннi,а в значеннi „запроданець“ користуються словом „найманець“.
Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо
