Основи психологічної комунікації:
пам’ятати і розуміти, що в стресовому стані людина є дуже схильною до навіювання та впливу, тому будь-яке слово може спричинити реакцію як миттєву, так і відстрочену;
використовувати принцип «приєднання і ведення»: якщо людина сидить, фахівець також сідає, якщо потерпілий рухається – активна психомоторна реакція, то фахівець, «приєднуючись», також починає рухатись, поступово сповільнюючи темп;
бути «активною силою», яка повертає людину до ситуації «тут і зараз»;
промовляти фрази чітко, коротко, впевнено. Нести посил: «Я з Вами, Ви не один. Я можу Вам допомогти»;
обов’язково представитися: «Я (ім’я)»;
сфокусувати потерпілого перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: взяти за руку та попросити потиснути вашу руку (спитавши дозволу). Цим фахівець сприяє поверненню до людини відчуття контролю й активізує здатність відчувати своє тіло;
використовувати техніку «Три так» для встановлення ефективного контакту: поставити послідовно три прості запитання, на які людина з великою ймовірністю відповідатиме «так»;
поставити питання, що передбачає вибір, або попросити про щось, що людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, спитати, що вона хоче випити (чай чи каву), розповісти, куди вона піде, як тільки відчує себе краще;
уникати конфронтації, підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуючи словами і жестами;
зосередитися на досвіді потерпілої людини в подоланні стресових ситуацій. Звернутися до того, як у минулому вона долала стреси, що саме допомогло їй справлятися;
надати інформацію про можливі стани після травматичної події, контакти фахівців, до яких людина може звернутися в разі потреби.