Важливою характеристикою першої психологічної допомоги є її простота. Потреба у першій психологічній допомозі залежить від глибини впливу події на людину. Ступінь впливу зазвичай визначається як незначний, помірний, тяжкий. У більшості випадків перша психологічна допомога надається під час тяжкого впливу психотравмуючої події на особу. Саме оцінка поведінки постраждалого є вирішальною для прийняття рішення про надання першої психологічної допомоги. З цієї точки зору важливим є оцінка станів. Перша психологічна допомога (далі - ППД) визначає гуманні, підтримуючі заходи реагування на страждання особи, яка може потребувати підтримки.
Завдання першої психологічної допомоги:
формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;
сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;
зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.
Під час надання ППД необхідно:
знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;
поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;
бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);
показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;
бути терплячим і спокійним;
надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;
надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;
висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події;
надати людині можливість помовчати.