Характеристика учня – це документ, у якому оцінюються риси характеру, соціальні, психологічні та інші особистісні якості. Щоденно вчителі стикаються із проблемою її написання. Ця проблема постає перед педагогами всіх типів навчальних закладів, адже певних вимог і чітко поставлених методичних рекомендацій немає. Одним із розділів документа є характеристика психічно-пізнавальної діяльності дитини, яка потребує детального вивчення педагогом.
Характеристика об’єкту корекції при порушеннях пізнавальної діяльності
Включення у процес навчання і виховання корекційних прийомів вимагає від педагога ґрунтовного вивчення і розуміння об’єктів корекції. Об’єкти корекційної роботи обумовлюються передусім структурою дефекту дитини.
Структура дефекту у дітей з вадами інтелекту
Опишемо більш детально ті порушення розумово відсталих дітей, які й становлять в єдності об’єкт корекції.
Сприймання
- звужений обсяг;
- фрагментарність;
- сповільненість;
- пасивний характер;
- дифузність, недиференційованість;
- порушення системності, хаотичність;
Особливості нервової діяльності:
- низька пізнавальна активність;
- низька розумова працездатність;
- інертність нервових процесів;
- слабкість замикаючої функції кори головного мозку;
- слабкість орієнтувальної діяльності;
Недорозвиток пізнавальних психічних процесів (мислення, мовлення, пам’яті, уваги, уяви, сприймання, відчуттів).
Незрілість особистості (недорозвиток емоційно-вольової сфери, порушення поведінки, характерологічні особливості тощо)
- вплив недорозвитку уваги (зокрема, відволікання);
- відсутність зв’язку з уявленням, мисленням.
Увага
- низький рівень розвитку;
- нестійкість мимовільної уваги;
- несформованість довільної уваги;
залежність продуктивності уваги від характеру установок.
Уявлення
- недостатня диференційованість уявлень;
- бідність, неточність;
- поверховість;
- швидке забування та їх зміна, уподібнення.
Пам’ять
- звуження обсягу запам’ятовування;
- залежність обсягу від складності матеріалу (чим складніше матеріал, тим менше обсяг);
- продуктивність мимовільного і довільного запам’ятовування однаково низька;
- зниження ефективності запам’ятовування через пасивне ставлення до змісту;
- віддають перевагу дослівному і механічному заучуванню, через це матеріал швидко забувається і не використовується в досвіді;
- не володіння прийомами довільного запам’ятовування;
- відтворення фрагментарне, спотворене, нелогічне;
- труднощі актуалізації засвоєних знань;
- швидко забувають вивчене внаслідок недостатньо міцних нервових зв’язків;
- спотворення матеріалу в процесі зберігання;
- недостатня усвідомленість заученого.
Мислення
Загальна характеристика:
- некритичність;
- сповільненість;
- інертність;
- конкретність, ситуативність;
- неусвідомленість;
- нездатність до переносу знань в досвід, нові умови;
- нецілеспрямованість.
Особливості аналізу і синтезу:
- бідність;
- невміння проникати в сутність явищ;
- ситуативність;
- інертність;
- невпорядкованість; хаотичність;
- невміння з численних ознак виділити головну;
- неволодіння критеріями аналізу;
- невміння бачити спільне;
- невміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.
Особливості процесу порівняння:
- заміна порівняння окремим аналізом об’єктів, що порівнюються;
- чим складніші об’єкти, тим важче вони порівнюються;
- порівнюють лише ті властивості, які сприймаються наочно, а функціональні ознаки не виділяють;
- легше встановлюють відмінності, ніж подібність;
- хаотичність;
- неволодіння критеріями порівняння.
Особливості процесу класифікації:
- відсутність самостійності;
- ситуативність;
- стереотипність.
Рівень розвитку узагальнень і абстрагувань:
- ці процеси є малорозвиненими;
- недорозвиток узагальнюючої функції слова, мовлення в цілому;
- відірваність мовлення від практичних дій;
- погане засвоєння узагальнюючих способів дій;
- труднощі переносу сформованих вмінь і навичок на інші види діяльності.
Мовлення
- порушення розуміння зверненого мовлення;
- бідність активного словника;
- недосконалість звуковимови і фонематичних процесів;
- великий розрив між активним і пасивним словником;
- недосконалість граматичної будови;
- недорозвиток предикативної функції мовлення.
Інтелектуальна працездатність
- нестійка, мінлива (періоди підвищення чергуються з періодами зниження);
- динаміка змін в кожного учня глибоко специфічна, проте основна тенденція – поступове зниження рівня працездатності, починаючи з середини уроку;
- залежність від неспроможності проявляти вольові зусилля для подолання труднощів, нерозвиненої здатності регулювати своїми довільними діями і динамічними ресурсами;
- швидка втомлюваність;
- при виконанні цікавої роботи втомлюється швидше, ніж при одноманітній, нецікавій;
- залежність від особи і втомлюваності вчителя, методів навчання і способів організації діяльності.
Мотиваційна сфера та інтереси
- переважають органічні потреби;
- соціальні та інтелектуальні потреби формуються важко;
- сформовані інтереси характеризуються нестійкістю, поверховістю, невисокою інтенсивністю;
- пізнавальні інтереси не виникають;
- схильність до навіювання;
- невисока спонукальна сила мотивів;
- несформована ієрархія мотивів;
- немає боротьби мотивів;
- погано розуміють мотиви поведінки інших і оцінюють їх не за причинами, а за результатом;
- погано усвідомлюють мотиви власної поведінки, бувають схильні до безглуздих невмотивованих вчинків.
Самооцінка
- часто завищена;
- впевненість, цілеспрямованість і самостійність залежать від співвідношення інтелектуального і емоційного компоненту в діяльності;
- залежить від віку, ступеня розумової відсталості, умов навчання і виховання;
- конкретно-ситуативна, нестійка;
- легше оцінюють інших, ніж себе.
Система цінностей
- оцінка своїх здібностей неадекватна і недиференційована;
- моральні поняття засвоюють з великими труднощами;
- розходження між соціальною значущістю моральних понять та конкретним поняттям, засвоєним дитиною;
- ситуативність оціночного міркування;
- не можуть аналізувати дії людей;
- не встановлюють зв’язків між мотивами і результатами діяльності;
- не можуть правильно оцінити вчинок;
- знання моральних норм не завжди трансформується у переконання і оцінки;
- некритичні до своєї поведінки;
- дисгармонійність інтелекту і афекту.
Емоційно-вольова сфера
- неадекватна емоційна реакція на ситуацію, недоступну розумінню дитини;
- неспроможність усвідомлювати власні емоційні прояви та стани і керувати ними;
- ускладнений процес розвитку почуттів;
- емоційна незрілість: примітивність і полюсність переживань, поверховість і нестійкість емоцій;
- емоційні реакції можуть бути інертні, реактивні, неадекватні;
- чітка виразність негативних або позитивних емоцій, проте не завжди вмотивованих;
- вплив егоцентричних емоцій на оціночні судження: високо оцінюють тих, хто приємний;
- поганий контроль власних емоційних проявів (слабкість інтелектуальної регуляції емоцій);
- слабкість регуляції почуттів: із запізненням і труднощами формуються вищі духовні почуття (почуття обов’язку, відповідальності, самовідданості);
- у окремих учнів:
а) хворобливі прояви почуттів,
б) епізодичні прояви настрою (дисфорія, ейфорія, апатія).
Воля
- недорозвиток саморегуляції поведінки: безініціативність, відсутність самостійності у керівництві своєю поведінкою, невміння підпорядкувати діяльність цілям, погана зосередженість зусиль на подоланні навіть незначних перешкод;
- властиві безпосередні імпульсивні реакції на зовнішні враження, необдумані дії та вчинки;
- невміння протистояти волі іншої людини;
- невміння контролювати свої бажання та вчинки, підпорядковувати свою поведінку висунутим вимогам;
- наявність суперечностей (якщо дитина чогось хоче, то проявляє цілеспрямованість і наполегливість) та псевдо проявів (безініціативність і нестриманість, навіюваність і впертість).
Характер
- важче виховуються позитивні риси;
- залежність від причин розумової відсталості, захворювання (після хвороби, а не внаслідок);
- негативний вплив неправильного сімейного виховання;
- випадки асоціальної поведінки.
Оволодіння досвідом
- не використовують набуті знання, вміння та навички на практиці;
- не переносять набутий досвід у нові умови;
Порушені такі якості знань (виявлено В.Синьовим):
а) об’єктивність;
б) узагальненість і конкретність;
в) усвідомленість;
г) систематизованість;
д) оперативність або динамічність;
ж) міцність;
з) повнота.
У корекційній роботі передусім, безумовно, слід враховувати первинні порушення у структурі дефекту. Вони відображаються на розвитку психіки дитини, ускладнюють його. Проте педагогічні зусилля необхідно спрямовувати на вторинні та подальші ускладнення, оскільки саме вони піддаються корекційному впливу. До того ж в практиці корекційно-виховної роботи об’єкт корекції є цілісним, оскільки психіка дитини є неподільною.
Отже, система корекційної роботи має впливати на особистість учня вцілому і виявлятися у єдності таких її компонентів, як пізнавальні й емоційно-вольові психічні процеси; досвід (знання, вміння, навички); спрямованість; поведінка; а також має бути розрахована на тривалий час.