ЛЮТНЯ
«Найважливіший і найцікавіший в музично-історичному відношенні інструмент», – так кажуть про лютню багато музикантів, які цікавляться історією музичних інструментів. Лютня була поширена в усьому стародавньому світі. Лютню вважали найдосконалішим з усіх музичних інструментів і називали її королевою інструментів. У XV – XVII століттях вона звучала всюди. Використовували її і як сольний інструмент, і для супроводу. Лютні великих розмірів звучали в ансамблях і навіть в оркестрах.Лютневі композитори нотами свою музику не записували. Для цього існувала інша система запису – табулатура (точніше, кілька видів табулатур). Лютня стала головним інструментом, популярним і у буржуа, і серед аристократів (збереглася картина, що зображає королеву Єлизавету з лютнею). Лютня гриміла (і в прямому, і в переносному розумінні цього слова) по всій Європі – у Данії та Англії, в Голландії та Польщі, в Німеччині і в Іспанії, але центром її була, зрозуміло, Італія.
Лютня - струнний щипковий музичний інструмент з ладами на грифі і грушоподібним корпусом. Походження лютні достеменно невідомо. Різні варіанти інструменту використовувалися з найдавніших часів в культурах Єгипту, Хеттського царства, Греції, Риму, Болгарії, Китаю, Кілікії. На початку VII століття схожі за формою варіанти лютні з'явилися в Персії, Вірменії, Візантії та Арабського Халіфату. У VI столітті, завдяки болгарам, лютня з короткою шийкою поширилася по всьому Балканському півострову, а в VIII столітті була привнесена маврами в культури Іспанії та Каталонії. Середньовічні лютні мали чотири або п'ять парних струн. Звуковидобування здійснювалося за допомогою плектра.
https://www.liveinternet.ru/users/201...
(Музичний супровід: John Mock – 2 Lute Works From The Renaissance)
