Монголи — первісно, назва споріднених родів і племен Степу, які в часи Чингісхана ввійшли до складу Монгольської імперії (в деяких джерелах також Татарська, Степова, Ординська тощо) — величезної середньовічної держави, до складу якої входили землі багатьох сучасних країн Європи та Азії, зокрема землі сучасної України, Казахстану, Узбекистану, Китаю, Індії, Пакистану.
Наприкінці XII ст. у степах Центральної Азії утворилася могутня військово-феодальна Монгольська імперія. У 1206 р. ханом усієї Монголії було проголошено Темучина (1206-1227 рр.). Він здійснював завойовницьку політику, внаслідок якої у 1221 р. захопив Середню Азію і Хорезм, до 1227 р. підкорив північний Китай. Чингісхан і його спадкоємці залучили китайських спеціалістів, використовували китайську зброю.
У 1222 р. монголи через Кавказ вторглися до причорноморських степів і завдали поразки половцям у битві на Дону. Розгромлені половецькі хани відступили до Дніпра й звернулися по допомогу до руських князів. На з'їзді князів у Києві було вирішено виступити разом із половцями проти монголів. У квітні 1223 р. вирушили в похід дружини руських князів, які очолили Мстислав Романович київський, Мстислав Мстиславович Удатний галицький та Мстислав святославич чернігівський.
Битва з основними силами монголів відбулася 31 травня 1223 р. на берегах річки Калка. Тут руське військо було розгромлене; лише кожний десятий руський воїн, який брав участь у поході, повернувся додому. Проте й монголи того року не наважилися продовжувати похід углиб Русі.
Онук Чингісхана — Батий (1227-1255 рр.) — рушив на Русь наприкінці 1237 р. Монголи здобули штурмом і спалили Рязань, Володимир, Москву, Твер та інші міста. Північно-Східну Русь було спустошено. Навесні 1239 р. монголи зруйнували Переяслав, восени того ж року підкорили Чернігів і Крим. У 1240 р. монголи захопили Київ. Із цього моменту значна частина Русі опинилася під владою або стала залежною від монгольської держави — Золотої Орди. Ця держава існувала в 1240-1502 рр. і включала степові території Східної Європи, Центральної Азії. Частина сучасної території України — Галичина, Волинь і Закарпаття — ніколи не входила до складу Золотої Орди. Право на князювання у Володимиро-Суздальських землях підтверджував монгольський хан своїм ярликом — в обмін на визнання своєї зверхності та зобов'язання надавати йому військо й сплачувати данину. Найвищого урядовця на підкорених землях називали баскаком.
Ярлик — грамота, письмовий указ хана Золотої Орди, що надавав право підлеглим князям на управління окремими підпорядкованими їй територіями або державами. Золота Орда — держава, що виникла внаслідок монгольських заво-
ювань 1220-1240 рр. та існувала до початку XVI ст. Золота Орда відіграла особливу роль у формуванні Московського князівства, яке виросло з улусу (володіння) Орди. боярська республіка — система республіканського олігархічного управління, де вищим органом влади були народні збори — віче, а правлячу верхівку складали великі бояри (у Новгороді, Пскові).
