Персональні дані у нашому цифровому світі надаються щосекунди. Це відбувається на роботі, при зверненні до державних органів, під час покупок товарів онлайн, навіть коли ми просто переглядаємо будь-які сайти у всесвітній мережі. При цьому мільйони людей не знають про те, як їхня особиста інформація збирається, передається й використовується. Вони не усвідомлюють ризики та не мають уявлення про те, як діяти в разі порушення права на конфіденційність. Для кращої обізнаності з цього питання Рада Європи вирішила заснувати Міжнародний день захисту персональних даних, який відзначається у всьому світі 28 січня, починаючи з 2007 року.
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ?
Природну потребу в конфіденційності має кожна людина - таким чином ми відділяємо свою приватність від публічності. Межі між цими поняттями різнилися в залежності від епохи та рівня розвитку суспільства. Незалежно від того, було узаконено право на недоторканність особистого життя чи ні, люди завжди прагнули оберігати свою приватність.
Ще з Біблії відомі історії, герої яких відчувають сором та гнів від того, що їхні особисті справи набули публічного розголосу. В кодексі Хаммурапі, а також в Римському праві вже існували заборони на вторгнення в приватну оселю.
В часи Давньої Греції та Давнього Риму люди мали досить обмежені можливості для захисту своєї приватності. Людське життя великою мірою залежало від держави та її правителя, тож про індивідуальну свободу й відокремленість не йшлося. В епоху Середньовіччя системних змін майже не відбулося, але вже траплялися випадки, коли людей карали в судовому порядку за те, що вони підслуховували чи підглядали. Такі прецеденти відомі в Англії з 1361 року.
З часом недоторканими в деяких країнах стали вважати житло людини та належні їй документи. Так, наприклад, шведський парламент у 1776 році видав закон, згідно з яким органи влади повинні були використовувати інформацію з особистих документів громадян лише в законних цілях.
В XVIII – XIX століттях глобальні зміни в економіці та в соціальній сфері призвели до трансформації людського способу життя. Фізична й психологічна конфіденційність розділилися й почали розвиватися окремо. Через процеси урбанізації швидкими темпами зростало населення в містах, а скупчення в людних районах та проживання в багатоквартирних будинках знижувало рівень фізичної приватності. Але з іншого боку, в моральному сенсі життя стало більш відокремленим - містяни мали менше часу слідкувати один за одним, ніж жителі села, де жодна дрібниця не лишалася непоміченою.
ЛУЇ БРАНДЕЙС
В цей час великої популярності набула так звана "бульварна" преса. Вона стала розповсюдником чуток, сенсацій та фотографій, здобутих без згоди тих, хто був об’єктом цієї інформації. Саме "бульварна" преса наштовхнула американського юриста Луї Брандейса вперше сформулювати поняття права людини на приватність у статті "Право на приватне життя". За його визначенням, це було "право бути залишеним в спокої". Брандейс переконував, що воно має бути записаним в Конституції США. Вперше в історії пропонувалося захистити людину не тільки від порушення права власності, а й від суто моральних страждань. Це була перша, але далеко не остання спроба правознавців та філософів визначитися щодо поняття права на приватність.
Загальною декларацією прав людини в 1948 році проголошено право кожної людини на захист від вторгнення в особисте життя, житло чи кореспонденцію. Відтоді в багатьох міжнародних угодах з’явилися посилання на конфіденційність як на природне право людини.
В 1970-х роках почався швидкий розвиток інформаційних технологій, що відкрило широкі можливості для відстежування та збору особистих даних. Цей факт змусив людство більш детально зайнятися темою захисту приватності. Національні закони, що покликані захищати особисті дані, були ухвалені до кінця 70-х у Швеції, Франції, Німеччині та США.
Подією в міжнародному вимірі стала ухвалена до підписання в Раді Європи 28 січня 1981 року Конвенція «Про захист осіб у зв’язку з автоматичною обробкою персональних даних». Цей документ став першим міжнародним інструментом, який точно визначив, що таке персональні дані. Також у ньому прописані механізми того, як може бути захищено право недоторканності особистого життя. Через чверть століття, в 2006-му, 28 січня було оголошено Радою Європи Міжнародним днем захисту персональних даних.
Наразі Політика конфіденційності та захисту персональних даних повинна бути розміщена на кожному ресурсі інтернету. Під час реєстрації в онлайн-магазині, на форумі чи в соціальній мережі варто перевіряти наявність цього документу і тільки після цього додавати особисту інформацію.
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В ІСТОРІЇ
1890 В юридичному журналі «Harvard Low Review» опубліковано статтю Луї Брандейса "Право на приватне життя". Вона стала однією з найвпливовіших юридичних статей в історії та вважається класикою юриспруденції.
1948 Виходить знаковий роман-антиутопія Джорджа Орвелла "1984", в якому описано супердержаву, де тотально контролюється все - не лише особисті дані людей, а й навіть їхні думки.
1991 В США вперше створено посаду директора з конфіденційності. Започаткувала нововведення маркетингова компанія Acxiom.
1995 Європейським Союзом ухвалено Директиву про захист персональних даних фізичних осіб.
2010 (1 червня) Закон України "Про захист персональних даних" прийнято Верховною Радою.
2010 (6 липня) Наша країна ратифікувала Конвенцію Ради Європи "Про захист осіб в зв’язку з автоматичною обробкою персональних даних", яка набрала чинності в Україні 1 січня 2011 року.
https://daytoday.ua/podiya/mizhnarodnyy-den-zakhystu-personalnykh-danykh/
