Людям властиво захоплюватися сяйвом зірок на нічному небі. Ця неземна краса заворожує, надихає, змушує задуматися про вічну гармонію та неосяжність такого загадкового явища, як Всесвіт. На жаль, в сучасних умовах великого міста природне зоряне світло часто неможливо побачити. Найзручніше демонструвати зоряне небо в спеціальних закладах - планетаріях. Завдяки спеціалістам там можна не тільки без перешкод помилуватися зоряним небом, а й розширити свої знання з астрономії. Щоб донести до людей інформацію про важливу місію планетаріїв, існує спеціальне свято - Міжнародний день планетаріїв, який відзначається щорічно в другу неділю березня. В 2021 році ця подія випадає на 13 березня.
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ СВЯТКУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ПЛАНЕТАРІЇВ?
Планетарієм називають як заклад, так і спеціальний пристрій, який є спільним для більшості з цих закладів. Це великий проєкційний екран у вигляді купола, на якому реалістично демонструються в русі зірки, планети й інші небесні тіла. Все відтворюється за допомогою різноманітних технологій - оптичних, електромеханічних, лазерних. Можливо змоделювати картину нічного неба з будь-якої точки земної поверхні та в будь-який момент часу - натепер, в минулому чи в майбутньому.
ПЛАНЕТАРІЙ АРХІМЕДА
Першим відомим в історії планетарієм вважають винахід Архімеда. В II столітті до нашої ери він створив механічну модель Сонця, Місяця та п’яти планет. Планетарій Архімеда приводило в рух стиснуте повітря. Після смерті винахідника пристрій було вивезено до Риму, де він викликав подив і захоплення. Але після загибелі Римської імперії аж до середньовіччя про планетарії було забуто.
В XIII столітті до Європи потрапив артефакт з Близького Сходу - шатро, яке оберталося спеціальним механізмом навколо своєї осі, а стеля була перфорованою численними маленькими отворами у формі сузір’їв. Глядач, який знаходився всередині шатра, отримував ілюзію спостереження за рухом зірок навіть при денному світлі.
Більш точно відтворювати небесні процеси дозволили механічні пристрої, що імітували рух планет та Сонця. Італієць Джованні Донді, лікар і астроном, в 1348 році створив механічну модель, яка базувалася на геоцентричній системі Птолемея. Згодом геліоцентрична система Коперника та відкриття гравітації Ньютоном змінили уявлення людей про будову Всесвіту.
"OРРЕРІ"
Британський годинникар Джордж Грем в 1704 році став автором першої механічної моделі руху планет на базі геліоцентричного принципу. Копія цієї моделі була створена для Чарльза Бойля - графа Оррері. Відтоді термін «оррері» став спільною назвою для подібних механічних моделей Сонячної системи.
Оррері були досить невеликими пристроями, астрономи ж прагнули відтворити небесну сферу більш масштабно. Це вдалося Адаму Вокеру, який створив прототип проєктора для планетаріїв. Пристрій, який об’єднував механічний рух з методом проєкції, мав успіх на публічних лекціях з астрономії в 1780-х роках.
В 1903 році німецький вчений Оскар фон Міллер почав планувати створення Німецького технічного музею, в якому обов’язково мав бути планетарій. Для пошуку технології, яка дозволила б відтворити структуру й динаміку зоряного неба, фон Міллер звернувся до оптичної фірми Zeiss. Інженери компанії запропонували встановити фіксований купол в якості екрану, на який будуть проєктуватися зображення небесних об’єктів. На розробку всіх деталей пішли роки, а в період Першої світової війни роботу взагалі було призупинено. Нарешті, в 1924 році в Мюнхені відкрився перший планетарій в сучасному розумінні.
Після Другої світової війни та поділу Німеччини на західну та східну частини виробництво планетаріїв відновилося лише в 1954 році. За час відсутності на ринку Zeiss було кілька спроб створення нових моделей планетаріїв, наприклад, Каліфорнійською академією наук.
КОСМІЧНІ ЗМАГАННЯ
50-60-ті роки минулого століття стали періодом космічного змагання між країнами. По всій планеті відкривалося багато планетаріїв, особливо конкурували між собою США та Радянський Союз. В Сполучених Штатах в межах космічної програми в школах встановили близько 1200 планетаріїв. В 1977 році в місті Лінкольн, що в штаті Масачусетс, було створено портативний планетарій StarLab, який здобув широку популярність в світі.
В подальшому технології планетаріїв продовжували вдосконалюватися. В 1980-х роках з’явилися проєктори з комп’ютерною графікою, далі планетарії стали працювати на повністю цифровій проєкційній системі. Значним досягненням стала розробка домашніх моделей планетаріїв, які легко можна переносити в сумці. Попри те, що такі моделі вважаються напівпрофесійними, вони здатні спроєктувати на стелю кімнати зображення 10 тисяч зірок.
Щоб планетарії в різних країнах могли ефективно співпрацювати, ділитися досвідом, інноваціями, підвищувати якість надання послуг, в 1970 році було створено Міжнародне товариство планетаріїв. Його членами наразі є 500 планетаріїв з 50 країн. Це планетарії муніципалітетів, громадських установ, музеїв, шкіл, університетів - стаціонарні та пересувні.
Міжнародний день планетаріїв було засновано в Італії в 1991 році Асоціацією італійських планетаріїв, що є учасником Міжнародного товариства планетаріїв. В 1995 році до святкування приєдналися інші європейські країни, в тому числі й Україна, а в подальші роки - США, Австралія та країни Азії.
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПЛАНЕТАРІЇВ В ІСТОРІЇ
1929 Відкриття першого планетарію на території Радянського Союзу - в Москві.
1930 Перший планетарій відкрився в США, в місті Чикаго.
1952 Відкрито Київський планетарій - перший на території України.
1957 В Харкові відкрито планетарій імені Гагаріна.
1968 Збудовано планетарій у Дніпрі (на той час – Дніпропетровську).
1970 На Конференції співробітників планетаріїв в США було засновано Міжнародне товариство планетаріїв.
