Щороку 3 грудня в Україні відзначається Міжнародний день осіб з інвалідністю, який був встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року. Насправді, цей день не є святом, а покликаний привернути увагу суспільства до проблем людей з особливими потребами, до захисту їхніх прав, гідності та благополуччя. В сучасних умовах соціально-економічного та політичного розвитку особливо гостро стоїть питання регулювання та захисту праці осіб з інвалідністю.
За оцінками Світового банку 20% найбільш бідних верств жителів Землі є людьми з обмеженими можливостями і вимагають до себе особливої уваги. Загальна поширеність офіційно зафіксованої інвалідності в світі вже становить приблизно 10%, проте тільки на 2016 рік у світі налічувалося понад один мільярд людей (15 відсотків населення), які страждали різними формами інвалідності за медичними показаннями і критеріями ВООЗ.
Для України проблема соціального захисту інвалідів є особливо значущою у зв’язку зі стійкою тенденцією до зростання частки інвалідів у загальній структурі населення. Якщо на початку 90-х рр. минулого століття загальна чисельність інвалідів в Україні становила близько 3% усього населення, або 1,5 млн осіб, то в 2008 р. їх чисельність дорівнювала 2,65 млн осіб, у тому числі 122,6 тис. дітей-інвалідів, тобто частка осіб цієї категорії в загальній структурі населення становить 5,3% усього населення, відповідно їх кількість зросла майже в 1,6 раза.
У квітні цього року Кабінет Міністрів затвердив Національну стратегію зі створення безбар'єрного простору в Україні до 2030 року. Національна стратегія – це перший в Україні комплексний документ, який передбачає створення безбар’єрного простору в усіх сферах життя та для всіх суспільних груп, зокрема людей з інвалідністю, літніх людей, молоді, жінок, батьків маленьких дітей та дітей з інвалідністю. Йдеться не лише про доступність інфраструктури міст і громад. Нацстратегія також включає заходи із залучення та підтримки для всіх українців, які відчувають бар’єри в освіті, працевлаштуванні, отриманні послуг.