Міжнародна торгівля - це первинна форма міжнародних економічних зв'язків, що являє собою обмін товарами, послугами між державно оформленими національними господарствами, тобто між державами.
Стандартна модель міжнародної торгівлі пов'язує попит і пропозицію всередині країни з попитом і пропозицією за її межами, урівноважуючи обидва процеси. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.
Зовнішня торгівля - це обмін товарами однієї країни з іншими, що передбачає оплачуване вивезення (експорт) та ввезення (імпорт) товарів і послуг.
У своїй сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю.
Чинники міжнародної торгівлі:
- поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація виробництва;
- упровадження досягнень науково-технічної революції, що, зокрема, виявляється в оновленні основного капіталу, створенні нових видів продукції, виникненні нових галузей економіки та реконструкції традиційних;
- активізація діяльності транснаціональних корпорацій на світовому ринку;
- лібералізація міжнародної торгівлі на дво- і багатосторонній основі, що виявляється у скасуванні або зниженні тарифних і нетарифних обмежень, утворенні вільних економічних зон, запровадженні спільного підприємництва;
- розвиток торговельно-економічної інтеграції шляхом створення зон вільної торгівлі, введення єдиного тарифу стосовно країн, які не беруть участі в економічних об'єднаннях, формування спільних ринків і валютно-економічних союзів;
- здобуття політичної незалежності територіями, які раніше належали до колоніальних імперій, і поява нових індустріальних держав.
Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків товарів - експорту й імпорту, характеризується зовнішньоторговельним оборотом, товарною та географічною структурою і спирається на певні економічні погляди.
Для сучасної міжнародної торгівлі характерна різноманітність її видів, які можна систематизувати за специфікою об'єкта, за особливостями взаємодії суб'єктів і за специфікою регулювання.
Зовнішньоекономічна операція - це комплекс дій контрагентів різних країн, спрямованих на підготовку, укладання й виконання торговельної, науково-виробничої, інвестиційної або іншої угоди економічного характеру.
Міжнародні економічні операції залежно від виконуваних функцій поділяються на основні - здійснюються між безпосередніми учасниками процесу, та забезпечувальні (допоміжні, зазвичай стосуються просування товарів на ринку) - пов'язані з переміщенням товару до покупця.
Зовнішньоторговельні операції характеризуються обміном (торгівлею) в матеріально-речовій формі й становлять переважну більшість усіх міжнародних економічних операцій.
Метод торгівлі - це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). Розрізняють: прямий метод торгівлі, що передбачає встановлення безпосередніх зв'язків між виробником (постачальником) і споживачем; непрямий, тобто купівля-продаж товарів через торговельно-посередницьку ланку.
Розвиток міжнародної торгівлі перебуває під значним впливом чинників економічного, науково-технічного, політичного характеру, що поступово трансформує її структуру як географічну, так і товарну.
