Біоенергопластика — це поєднання рухів артикуляційного апарату з рухами кістей рук.
Автором цієї технології є, кандидат педагогічних наук Курис Ірина Вікторівна.
За результатами досліджень було виявлено, що біоенергопластика (артикуляція з рухами руки) сприятливо впливає на активізацію мовленнєвої та інтелектуальної діяльності дітей, розвиває координацію рухів і дрібну моторику.
Робота з біоенергопластики складається з декілька етапів.
На першому, традиційному, діагностичному етапі, ретельно обстежуються діти з мовленнєвими порушеннями. Зокрема: будови і рухливості органів артикуляції, розвитку загальної та дрібної моторики. Також добирається комплекс вправ відповідно до мовленнєвих порушень.
На наступному, другому, також традиційному підготовчому етапі, діти знайомляться з органами артикуляції, вчяться виконувати прості артикуляційні вправи за стандартною методикою, сидячи перед дзеркалом. Паралельно йде розвиток дрібної моторики простими рухами та позами руки. Рухи артикуляції та дрібної моторики виконуються окремо.
На третьому, початковому етапі, до артикуляції діти залучили рухи провідної руки. Згідно з методичними вимогами діти з домінантною правою рукою працювали правою долонею, ліворукі діти — лівою. Спочатку рухи відпрацьовували індивідуально з кожною дитиною, а потім уже сформовані навички закріплювали на підгрупових заняттях. На цьому етапі можна застосувати лічбу, музику, віршовані рядки. Продовжувати надавати чіткий зразок руху.
Четвертий етап — формувальний. На цьому етапі до артикуляційної гімнастики діти залучили непровідну руку. Вправи виконували за змістом та методикою попереднього етапу, від простих поз та рухів до складних. Цей етап роботи з використання біоенергопластики найскладніший, тому що сформувати точні, ритмічні та скоординовані рухи непровідною рукою значно важче, ніж домінантною.
З метою зацікавленості дітей у ході роботи на цьому етапі можна використовувати дитячі рукавички з різнокольоровими пальчиками, ляльки-рукавички: «Гадючка-шипучка» і «Жабка-скрекотуха». Щоб діти не втрачали інтересу, з метою стимулювання їх у подальшій роботі, я використовувала костюми-ляльки.
Наступний етап, п’ятий — основний. Протягом цього етапу діти вчяться тримати пози та рухи артикуляції та двох рук одночасно, позбавлятися зайвого напруження та привчатися до відчуття легкого напруження. Можливо продовжувати супроводжувати виконання вправ рухами рук.
На шостому, заключному етапі, коли діти повністю засвоїли вправи. Можна розповідати казку, читати вірші, а діти мають самостійно виконувати артикуляційні вправи з рухами рук. Таким чином, діти виконують артикуляційну вправу або утримують позу, одночасно рухами обох рук імітують, повторюють рухи артикуляційного апарату.
Слід зазначити, що логопед може самостійно дібрати рух руки під будь-яку вправу артикуляції. Важливо не те, що саме робитиме дитина, а як вона це зробить. Необхідно привертати увагу кожної дитини до одночасності виконання рухів артикуляції з роботою руки, їх ритмічності й чіткості.
Синхронізація роботи над мовленнєвою і дрібною моторикою вдвічі скорочує час занять, не тільки не зменшуючи, але навіть посилюючи їх результативність. Вона дає змогу швидко прибрати зорову опору — дзеркало і перейти до виконання вправ по відчуттях. Це особливо важливо, тому що в реальному житті діти не бачать свою артикуляцію.