Мені так хочеться туди,
Де листя мовчки опадає,
Де шум спокійної води
Тихенько берег омиває.
Розкласти речі під наметом
Багаття потім розпалити...
Без телефонів, інтернету —
Сидіти просто й говорити
Про дім, роботу, про життя
З тим, хто до тебе не байдужий—
На мить з природою злиття...
Дарма, що осінь, що калюжі.
Забути як спливає час,
І чути ліс, і серця звуки...
Хай зірна ніч укриє нас.
Біля вогню зігріти руки.
Вам також хочеться туди,
Де листя мовчки опадає?
Катя Сорока