«Хто володіє інформацією, той володіє світом» – так нас переконували довгий час. Однак тепер, коли цифрові та інтерактивні технології стрімко увірвалися в наше життя, інформацією володіють усі!
Увесь навколишній світ складається з інформації, а оскільки ми існуємо в інформаційному просторі, то так чи інакше залишаємо у ньому свій слід. А ще ми щодня читаємо новини, які безпосередньо впливають не лише на нас, а й на життя всієї країни. Тому дуже важливо розуміти, яка інформація правдива, а яка – ні.
Для дорослого населення віком 18-65 років основними джерелами інформації є пошукові системи, якими користуються 80% респондентів, соціальні мережі – 72% та інформаційні інтернет-портали і онлайн-ЗМІ – 70%. Натомість телевізор для споживання інформації використовують 67% опитаних. Такий розподіл свідчить про переважання цифрових медіа над традиційними.
З віком інтерес до новин значно зростає. Так якщо серед опитуваних у віці 18-44 років цікавляться новинами 25%, то серед фокус-групи старших за 45 років дана цифра поступово подвоюється.
72,7% українців не дивляться новини, яким не довіряють. При цьому найважливішими для них є довіра до програми (45%). Особливим мас - медіа є періодична преса.
Найстаріше в Херсонській області видання – Генічеська районна громадсько – політична газета «Приазовська правда», яка у 2021 році відзначила своє 100 річчя! Це солідний вік, за ці роки в державі і в житті людей відбулося багато змін, і про все це на своїх сторінках розповідала улюблена багатьма «Приазовка». Газета пройшла довгий і цікавий шлях, а на її вихід завжди з нетерпінням чекали читачі.
Перший номер вийшов 1 лютого 1921 року. З цього дня починається її історія. Газета тоді мала назву «Известия исполкома Генического совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов и парткома». Читачі побачили всього 40 її номерів. З 1929 року газету перейменували у співзвучну тому часу «Комуна степу», і виходила вона українською мовою.
В роки військової окупації в Генічеську виходив «Азовський вісник». Його екземпляри збереглися в Херсонському краєзнавчому музеї та в районному архіві. Після визволення району від фашистських окупантів «Комуна степу» розміром з аркуш паперу виходила нерегулярно, але завдяки їй жителі міста дізнавалися про події на фронті. Після війни «Комуна степу» стала виходити на двох сторінках. Статті були на найактуальніші теми. З ранку до вечора кореспонденти їздили на перекладних і попутним транспортом по селах і колгоспах, збираючи необхідний матеріал, часто писали статті до пізньої ночі. 1 червня 1961 року вийшов у світ перший номер міськрайонної яка стала називатися «Приазовська правда». У 1970 - х - 90 - х роках районка була одна з найкращих газет в області, мала тираж понад 12 тис. примірників і неабиякий авторитет у населення. Її матеріали завжди вирізнялися інформаційною насиченістю, гостротою постановки проблем, людяністю, про передові та життєві досягнення його мешканців, історії району та його соціально – економічного розвитку. У газеті друкувалася літературна сторінка «Голоси Приазов’я» де крім статей і віршів про Приазовський край, Арабатську Стрілку, Сиваш, Азовське море, писали чудові нариси про наших земляків та історичні факти про місто, край.
Починаючи з 2019 року з’являється нова форма надання інформації – інтернет видання газети «Приазовська правда Плюс». Поступово кількість підписників його зростає. І не зважаючи на те, що в ньому надавався анонс новин, які будуть в газеті – тираж газети став стрімко зменшуватись. А в грудні 2021 року усім відома газета «Приазовська правда» припинила своє існування.
І дійсно, того старшого покоління, яке виросло на інформації з газет, де обов’язково в кожній родині щоденно купували, виписували, а головне - читали газети і журнали, нажаль, з кожним роком стає менше. А молодь використовуючи свої гаджети, отримують усю необхідну інформацію з інтернет ресурсів. Та саме сучасна молодь має можливість в дуже короткий час перевірити усю інформацію на наявність фейків, використовуючи різні сайти, канали, програми.
Крім газети «Приазовська правда» з 1991 року почала друкуватись «Вечерний Арабат» (проіснувала до 2008 року) та з 1992 року «Весник Приазовья» (зараз газета на межі закриття).
За часи існування місцеві мас – медіа були єдиним джерелом місцевої інформації для усіх верст населення. Кожен знаходив в них щось своє. Багато краєзнавчого матеріалу, який потім використовували вчителі на своїх уроках, було надруковано в цих ЗМІ:
«Над вершиной Роман – Коша гордо реют наши знамена» (до річниці дружби між Грузією та Україною у 1991 році);
«Экологические проблемы использования ресурсов Азовского моря»;
Счастлив тот, кому знакомо щемящее чувство дороги..»;
«Загадки Каменной Могилы»;
«Каменная Могила в Приазовской степи»;
«Сто чудес Украины: Арабатская Стрелка»;
«Азоское море: наше богатство и наши проблемы»;
«Сиваш: лагуна між двох морів»;
«Стихия 1969 года на Азовском море»;
«Мифы Бирючего», а також багато іншого, що зараз є і залишається архівною історією нашого краю.
Щодня, щогодини та щохвилини ми опрацьовуємо безліч різноманітної інформації. Кількість повідомлень зростає миттєво. Рух інформаційного потоку не спинити. Наше завдання – не потонути у щоденному вирі. Ми маємо усвідомити та підкорити цей сучасний потік інформації..
