Марія Приймаченко та її дивосвіт

Марія Овксентіївна Приймаченко з’явилася на світ 12 січня 1908 року в невеликому селі Болотня, що на Київщині. В її родині було багато творчих людей. Наприклад, бабуся Марії розписувала і фарбувала писанки. Тато займався теслярством, бондарював та різьбив по дереву. Мама ж вишивала і була майстринею своєї справи. Будучи ще маленькою, Марія захворіла на поліомієліт. Хвороба змусила її дивитись на світ дорослими очима, зір та слух дівчинки значно покращився. Як вона почала малювати, майбутня художниця згадує, що коли випасала гусей, побачила рослину, яка має синій сік. Набрала її повну пелену, принесла додому і розмалювала хату. Так почався її творчий шлях.

Марію Овксентіївну в 1936 році запрошують в Київський музей українського мистецтва в експериментальні майстерні. Творчість стає значно різноманітнішою, Марія малює, виготовляє керамічні вироби та вишиває.Захоплюючись малярством Марії Приймаченко цивілізована Європа запрошує її на виставки. Однією з таких стала всесвітня виставка в Парижі 1937 року, на якій їй було вручено золоту медаль. Але Друга Світова війна змусила художницю забути на деякий час про творчість. Повернувшись до рідного села, Марія переживала найстрашніший період свого життя – чоловік загинув на війні. Він так і побачив свого сина Федора.

У 1960 році народна художниця починала роботу над своїм новим циклом під назвою "Людям на радість". До нього ввійшли такі роботи, як: "Синій вазон з квітами", "Сонях", "Пава у квітах", "Голуб на калині" та "Лев". За новостворений цикл Марія Приймаченко отримала нагороду лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка. Крім того вона була ще й талановитою поетесою. Марія вдало підписувала свої картини коротенькими примовками, які легко запам’ятовувалися. Наприклад, "Куріпочки пляшуть і хліб пашуть", "Собачка Ада не боїться гада", "Веснянки-роговички – веселії птички", «Ворон дві баби мав – обох обнімав». Незадовго до своєї смерті художниця створює прекрасну чорнобильську серію, яка розійшлася по всьому світу.

Видатна художниця померла 18 серпня 1997 рокуна 89 році життя. Незадовго до смерті говорила, прощаючись: «За мною не плачте, я не пропаду на тому світі ... У мене там теж буде робота, тільки треба взяти з собою красиві фарби та папір – я все пам'ятаю. Я вас ніколи не забуду і всім людям навіки заповідаю любов. Мені бачилося: любов, ще така любов буде на землі! – лад буде. Живіть з миром»...

Деякі цікаві факти про Марію Примаченко:

• Кажуть, за життя українська художниця своїх картин не продавала – лише дарувала. А заробляла тим, що шила сорочки.

• Після смерті свого чоловіка на початку Другої світової війни Примаченко майже 20 років не брала до рук пензлів.

• У художниці купа нагород – «паризька медаль», яка загубилась під час транспортування в Україну; вона стала лауреаткою Премії ім. Шевченка (1966); потім заслуженою діячкою мистецтв України (1970) і народною художницею України (1988); у 1994 році її нагородили Почесною відзнакою Президента України.

• Роботи Марії Оксентіївни, що виставляються на міжнародних виставках, на відміну від неї самої, об'їздили весь світ ... Нею захоплювалися Пікасо і Шагал.

• Під час Чорнобильської катастрофи (1986) художниця відмовилася виїжджати з 30-кілометрової зони.

• Про мисткиню зняли фільми – "Діалоги з народними майстрами Марією та Федором Примаченками" (режисер – Володимир Савєльєв) та "Сотвори своє сонце" (сценарист – Григорій Мєстєчкін).

• Зображення Примаченко у 2008 році з’явилось на серії пам’ятних срібних монет "Видатні особистості України".

• На честь Марії Примаченко назвали зірку № 14624, розташовану між Марсом та Юпітером.

• 2009 рік, за рішенням ЮНЕСКО, став роком Марії Примаченко (до 100-річчя від народження художниці).

• До Дня Незалежності у 2018 році інсталяціями, які є копією її робіт, прикрасили два торговельні центри Києва.

https://dovidka.biz.ua/mariya-priymachenko-biografiya

https://art.lib.kherson.ua/mariya-primachenko-ta-ii-divosvit.htm