Маланка та день Василя: історія свята

Так історично склалося, що Новий рік в Україні відзначають двічі: у ніч з 31 грудня на 1 січня за новим обрядом та з 13-го на 14 січня — за старим. Річ у тім, що український новорічно-різдвяний цикл свят складений за двома системами літочислення — григоріанським календарем, за яким ми живемо сьогодні, та старим юліанським календарем, який відстає на 13 днів. Попри те, що Україна перейшла на григоріанський календар ще у 1918 році, звичаї та традиції старого обряду нікуди не зникли, частково завдяки православній церкві, яка досі користується юліанською системою.

Якщо сучасний Новий рік у більшості українців асоціюється з новорічною ялинкою, гучними феєрверками та салатом олів’є, то Старий Новий рік сприймається як народно-церковне свято з народними звичаями, побутовими обрядами та багатим фольклором.

Напередодні Старого Нового року, тобто 13 січня, в Україні традиційно відзначають Щедрий вечір, або як його ще називають у народі — свято Маланки. Щедрим він називається завдяки головній страві новорічного столу — щедрій куті. Наші предки вважали, що щедрий новорічний стіл забезпечить їм достаток і добробут на весь рік.

Вважається, що друга назва Щедрого вечора — свято Маланки — походить від імені преподобної Меланії, чий день за церковним календарем припадає саме на 13 січня. Однак на думку українських етнографів, свято Маланки своїми коріннями сягає ще дохристиянських часів, про що свідчить і давньослов’янський фольклор.

Так, згідно зі стародавньою легендою, у богині кохання Лади та бога всеєдиної гармонії Ладо була донька Миланка (вона ж Маланка, Меланка, Меланія). Одного дня її викрав лихий змій і запроторив до підземного царства. З полону чарівну Миланку звільнив богатир Василь-Безпальчик, за якого вона і вийшла заміж. Так і повелося у наших предків напередодні Нового року вшановувати Маланку, як символ Місяця, а у сам Новий рік святкувати день Василя — символ Сонця.

Етнографи вважають, що з поширенням на території Київської Русі православ’я свято Маланки та день Василя не зникли, як пережитки язичництва, а просто дещо видозмінилися і поганські обряди доповнилися християнськими рисами. До такого явища історики використовують термін «двовір’я», який означає поєднання християнства та язичницьких вірувань слов’ян. Й так повелося, що свято Маланки стало днем преподобної Меланії, а свято Василя-Безпальчика — днем святого Василія Великого.

Й хоча ці свята сьогодні сприймаються більше як світські, а не релігійні, увечері 13 січня у церквах традиційно відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб подякувати Богові за вже отримані минулого року блага й попросити про нові на прийдешній рік.