І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Такими рядками поезії розпочалася урочиста лінійка у Ганачівському ЗЗСО І-ІІ ст., присвячена 209-й річниці від Дня народження Т.Г.Шевченка.
Тараса Шевченка називають Провісником нового життя, народним Пророком, Титаном духу. Ці слова Тараса Шевченка стали кредом життя українського народу. З давніх-давен українці мріяли про вільну Україну, мирне життя і власний хліб, який люди вирощуватимуть на своїй рідній землі.
Завдяки Тарасу Григоровичу Шевченку нація здобула цей безцінний дар прозріння, і по-новому подивилася на своє становище. Ще ніколи з такою силою не лунали заклики, як у поезії Кобзаря: звільнитися від чужинського ярма і збудувати власну щасливу країну, де б не було неволі, знущань, страждань та нав’язування чужих звичаїв, культури, традицій, а головне – думки.
Саме своїм прикладом Тарас Шевченко показав, що ніколи не потрібно коритися усталеним порядкам, а доводити, що український народ має право на власну свободу, мову та пісню. Це право ми, українці, виборюємо вже не один рік. Нас ненавидять за те, що ми волелюбний народ, нас убивають за те, що ми незламні і сильні духом, нас хочуть стерти з лиця землі, а ми відродимось з попелу. Бо як писав Великий Кобзар:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.
Багатогранна творчість Кобзаря була зрощена і викохана не в панських палатах чи боярських дворах, а серед простих кріпаків-селян, які по-справжньому жили і вболівали за рідний край, але не мали права голосу.
Кожен українець має пам’ятати про неоціненний вклад Шевченка у розвиток української мови й літератури, в цілому культури, у формуванні національної ідеї.
