Листопад

Вітер грає на струнах кватирки

монотонні акорди осені.

Пахне димом і тугою гірко

в прохолодній осінній просині.

З кожним ранком розкішні пейзажі

виглядають все більше сірими.

Незабаром останній лист ляже

на потоптані, рвані килими.

Промайнула осіння хуртеча.

День короткий, якийсь спотворений:

Ось був ранок, а тут уже вечір

налітає безжальним вороном.

Я ж чекаю, принаймні, хоч грудня

з його білою скатертиною,

аби стали світлішими будні,

що юрбою ідуть невпинною.

Ну а поки хазяйка тут осінь,

хмари-рядна вгорі розвішує,

в шибку стукає краплями косо

і у гості заходить з віршами.

Наталя Соловйова