📍 Передумови
Після смерті Всеволода Ярославича (1093 р.) і в період правління Святополка Ізяславовича у Києві зростала конкуренція між удільними князями.
Володимир Мономах, син Всеволода, активно боровся проти половців і одночасно вів переговори з іншими князями.
Постійні міжусобиці між князями Ярославичами та їхніми нащадками ослаблювали Русь.
⚖ Мета з’їзду
Узгодити правила успадкування престолів.
Припинити внутрішні війни між князями, які часто послаблювали державу перед зовнішніми ворогами.
Сформувати єдиний підхід до боротьби з половцями та спільну оборону держави.
👑 Учасники
Володимир Мономах – син Всеволода, ініціатор з’їзду.
Святополк Ізяславич – князь київський.
Інші князі: Давид Ізяславич (пізніше князь Волинський), Мстислав Володимирович, Олег Святославич та інші удільні князі.
📜 Основні рішення з’їзду
Принцип “кожен отримує свою землю”
Кожен князь мав залишатися правителем власного уділу.
Заборонялося захоплювати чужі уділи без узгодження з іншими.
Усунення міжусобиць
Князі зобов’язувалися не вести війни один з одним без крайньої необхідності.
Військовий союз проти зовнішніх ворогів
Спільна боротьба проти половців та інших нападників.
Встановлено, що якщо половці нападають на Русь, всі князі повинні об’єднувати сили.
Підтримка принципу удільної спадковості
Уділи ділилися за своєю лінією, і передача землі спадкоємцям визначалася родинними зв’язками.
🏆 Значення з’їзду
Вперше в історії Київської Русі було формалізовано принцип “кожен князь – на своєму уділі”.
Зменшено частоту міжусобиць між братами та родичами (хоча не повністю).
Покладено основу для консолідації князівської влади та спільної оборони держави.
Любечський з’їзд вважається важливим етапом у формуванні феодальної системи Русі.
