Культура зовнішнього вигляду вихователя

Одяг
- виконує професійну функцію: сприяє вихованню художньо-естетичних смаків та гармонійно уособлює професійну діяльність учителя;
- естетично витриманий, ошатний, гарний, в кольоровій гамі переважають помірно насичені барви;
- модний і елегантний, відображає рівень культури суспільства на даному етапі розвитку;
- стиль одягу - діловий, але не сіро-буденний;
- демонструє індивідуальність учителя, маскує недоліки зовнішності і підкреслює достоїнства;
- одяг комплектний, що дозволяє повсякчас мати елемент новизни;
- у манері одягатися знаходить вміння враховувати вік, погоду, пору року, контингент вихованців та конкретні ситуації;
- у вдало підібраному одязі жінка-вчитель відчуває себе привабливою, неповторною;
- фурнітура та аксесуари підібрані зі смаком, доповнюють загальну естетичну картину зовнішнього вигляду;
- класичне вбрання чоловіка-вчителя - строгий костюм і в тон сорочка, краватка;
- із гардероба вчителя виключається: ультрамодний одяг, незвичайний фасон якого відволікає увагу учнів, одяг занадто яскравих тонів, що стомлює і дратує учнів.
Взуття
- завжди чисте, відремонтоване, зручне, легке;
- модне, гарне, елегантне;
- підібране таким чином, щоб не завдавати зайвих турбот (фасон, розмір);
- гармонує з індивідуальними особливостями зовнішнього вигляду (зріст, осанка тощо);
- відповідає сезону, погоді, ситуаціям;
- висота каблука оптимальна, тому ноги не стомлюються, а стукіт каблуків не відволікає уваги учнів;
- учитель ніколи не взуває взуття босоніж і не перебуває в приміщенні в теплих чобітках.
Прикраси:
- не відіграють домінуючої ролі в зовнішності учителя, а є лише акуратними художніми мазками, які підсилюють окремі сторони зовнішності;
- ансамбль у прикрасах обов'язковий;
- вибір демонструє почуття міри, смак;
- не використовує надто дорогих і яскравих коштовностей, щоб не відволікати увагу учнів;
- прикраси не заважають працювати і спілкуватись з учнями.
Зачіска:
- волосся завжди чисте, ретельно зачесане;
- зачіска модна і до лиця;
- жінка-вчитель піклується про те, щоб довге волосся не заважало під час роботи;
- чоловік-учитель щоденно голиться, акуратно підстрижений і зачесаний, вуса борода (якщо є) мають естетичний вигляд;
- не допускає надміру експериментів зі своїм волоссям, щоб химерні зачіски і часті
зміни кольору не відволікали уваги учнів;
- у приміщенні завжди без головного убору;
- взірець догляду за волоссям.
- непомітно підкреслює та підсилює природну привабливість, маскує недоліки;
- гармонує з одягом, зачіскою, аксесуарами, прикрасами;
- залежить від погоди, пори року, модних напрямків, індивідуальних особливостей, віку, обставин та доби; притаманне почуття міри;
- манікюр бездоганний;
- духи та інші парфуми мають тонкий, вишуканий запах;
- вибір косметичних засобів - доречний та відповідає художньо-естетичним вимогам,
Міміка
- це мистецтво виявляти свої думки, почуття, настрої, стани рухом м'язів обличчя.
Діти "читають" обличчя вчителя, вгадуючи його настрій, відношення. Тому обличчя повинно не лише показувати, але й ховати почуття. Не слід нести в клас маску домашніх клопотів, невдач. Треба показувати на обличчі те, що відноситься до діла, здійснення навчально-виховних задач.
Вираз обличчя повинен відповідати характеру мови. Обличчя повинно виражати впевненість, задоволення, осуд, радість, зацікавленість, незадоволення в різних варіантах. Велике значення має посмішка, яка свідчить про духовну і моральну силу людини. Виразні деталі міміки - брови та очі. Підняті брови - подив, зсунуті - зосередженість, нерухомі - спокій, в русі — захоплення.
Найбільш виразні - очі. К.С. Станіславський: "Пусті очі - дзеркало пустої душі."
Вчитель повинен вивчити можливості свого обличчя, вміти користуватися виразним поглядом, намагатися уникати "бігаючи очей", "кам'яного обличчя".
Погляд вчителя повинен бути спрямований на учнів. Треба уникати звернення до стін, вікон, стелі. Треба тримати в полі зору всіх учнів.
Пантоміміка
— це рухи тіла, рук, ніг. Вона допомагає виділити головне, малює образ. У вчителя, що натхненно пояснює урок, органічно злиті рухи голови, шиї, рук, усього корпусу. Слід уникати вертіти в руках ручку, чухати голову, терти носа, смикати себе за вуха. Жести мають бути стриманими, без різких помахів і гострих кутів. Краще круглі жести і скупа жестикуляція.
Жести бувають описові і психологічні:
описові - відображають предмети, ілюструють хід подій;
психологічні - виражають почуття.
Учитель не повинен схрещувати руки. Він повинен бути поверненим до класу. Крок вперед підсилює значення інформації, допомагає зосередити увагу, крок назад начебто дає відпочинок учням.
Головне - природність.