Опубліковано 25 листопада 2020 об 11:11
0 0

КУЛЬТУРА ВЕРБАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ

Все, що живе на світі,

Уміє розмовляти.

Уміють говорити

Зайці і зайченята.

По-своєму говорять

І риби серед моря,

І у садочку пташка,

І у траві комашка…

Говорять навіть квіти

З блискучими зірками.

А як говорять діти?

Так, як навчає мама!

Леонід Полтава

Народна мудрість вчить:

Тепле слово і в мороз зігріє.

Вітер рушить гори, а слово дружбу.

Добре слово і залізні ворота відкриває.

Добре слово людині, що дощ в посуху.

Слово—ключ, яким відкривають серця.

Мале зле слово велику образу творить.

Сказане слово—срібло, а мовчання золото.

Слово—не горобець, вилетить, то вже не спіймаєш.

Знаєш—кажи, а не знаєш—мовчи.

Розумній голові досить двох слів.

Повна бочка—мовчить, а порожня –гурчить.

Гостре словечко коле сердечко.

Тепле слово і кішці приємне.

І від солодких слів буває гірко.

Слово не стріла, а ранить глибоко.

Слова щирого вітання дорожчі за частування.

Добре слово краще за цукор і мед.

Шабля ранить тіло, а слова—душу.

Холодним словом серця не запалиш.

Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові