Якось у дітей настає такий вік, коли дитина змінюється у поведінці. Йому хочеться виконувати все самому, він не слухається, робить все навпаки або по-своєму, пхикає. Це криза 3-х років!
У цьому віці закладається самооцінка, важливо хвалити дитину та надмірно не критикувати.
Основні «симптоми» кризи: 🎈Надмірна самостійність. Дитина хоче робити все сама, навіть якщо цього не вміє. 🎈Труднощі прийняття допомоги. Малюку не хочеться зазнати невдачі перед дорослим, тому він до останнього відмовляється від допомоги або не просить її зовсім.
🎈 Впертість. Дитина починає відокремлювати себе, емоції та бажання від мами та тата. Тепер важливо ухвалювати рішення самому! Ідіть на компроміси, давайте йому можливість переконати вас хоча б у дрібницях, «виграти» у батька в такий момент – дуже важливо. 🎈Негативізм - коли дитину просять зробити що-небудь, вона або не робить, або робить навпаки або по-своєму. У такій ситуації підіграйте дитині, хочеться їй проявити впертість або шкодувати-нехай!) Приклади: Не хоче одягати одяг - порадійте цьому і приберіть його на верхню полицю. Ця річ майже відразу стане потрібною і її захочеться вдягнути.
🎈 Сльози, ниття та істерики. У випадку з ниттям йдемо на хитрість: ви не розумієте мову дитини і перепитуєте бажання дитини з помилками. «Хочеш ліплення? Як ріпку? Бажаю котлету? Ачу як гілку? і т.д. Дитині потрібно заспокоїтись і чітко озвучити бажане (хочу цукерку). У випадку з істерикою хитрість інша: ніхто не повинен реагувати на істерику: нехай кричить, катається по підлозі (головне без травм!) – жодних емоцій. Вам потрібно показати максимальну байдужість, щоб малюк-актор зрозумів, що глядачів немає, вам така поведінка байдужа і ви це навіть не помітили. Жаліти дитині або відвернути її увагу - крайня міра (до неї можна звикнути).
Криза 3 років у кожного відбувається по-різному. Батькам нелегко в такий період, але потрібно зібрати волю в кулак і зразково показати дитині, що є прийнятним, а що ні. Інакше керуватиме сім'єю дитина.
