Критерії оцінювання письмових робіт з української мови
Критерії оцінювання письмових робіт (творів та переказів)
Рівні | Бали | Помилки за зміст (З) | Грамотність | |
І + V | Л + Г + Ст. | |||
І | 1 | Окремі речення | 15 — 16, > | 9 — 10 |
2 | Окремі фрагменти | 13 — 14 | ||
3 | Менше ½ норми | 11 — 12 | ||
ІІ | 4 | 7 | 9 — 10 | 7 — 8 |
5 | 6 | 7 — 8 | ||
6 | 5 | 5 — 6 | ||
ІІІ | 7 | 4 | 4 | 5 — 6 |
8 | 3 | 3 | ||
9 | 2 | 1 + 1 (негр.) | ||
ІV | 10 | 1 | 1 | 3 |
11 | — | 1 (негр.) | 2 | |
12 | — | — | 1 | |
Негрубі помилки, повторювані й однотипні. У підрахунку помилок:
повторювані — за одну; однотипні — на одне правило, але в різних словах — різні помилки;
План — не враховується. Для творів. Якщо обсяг твору значно перевищує середній, то + 1 бал (або — 1 бал).
Загальну оцінку за мовне оформлення (МО) виводять таким чином: до бала за орфографію та пунктуацію додають бал, якого заслуговує робота за кількістю лексичних, граматичних і стилістичних помилок, одержана сума ділиться на 2: МО — 3 — 5 : 8 б. (8 + 8): 2 = 8 б. І +V Л+Г+Ст. Під час виведення єдиної оцінки за письмову роботу до кількості балів, набраних за зміст переказу чи твору, додається кількість балів за мовне оформлення і їхня сума ділиться на 2: З — 2: 9 б. МО — 4 + 6: 7 б. (9+7): 2 = 8 б. При цьому якщо частка не є цілим числом, вона закруглюється в бік більшого числа. Остаточний вигляд запису: З — 2 : 9 б. МО — 3 — 5 : 8 б. 9 б. Види помилок 1. ЛЕКСИЧНІ ПОМИЛКИ У лінгводидактиці до групи лексичних помилок відносять недоліки мовлення, пов’язані з використанням слів і фразеологічних зворотів, які не відповідають нормам літературної мови. До типових лексичних вад тексту відносять такі: 1) стилістично немотивована тавтологія – повтор слова, спільнокореневих слів в одному або сусідніх реченнях: Школярам доручили прибрати шкільний двір; 2) стилістично немотивований плеоназм – дублювання значення у двох словах: Кожному гостеві нашого закладу подарували пам’ятний сувенір; 3) стилістично немотивоване багатослів’я – уживання зайвих слів: Похід князя Ігоря на половців відбувся у квітні місяці; 4) уживання слів у невластивому значенні: Молоко дуже корисливе для дитячого організму; Я рахую, що…; вірні рішення; задати запитання; 5) порушення сполучуваності слів, часто засноване на інтерференційних явищах: Ми зайняли перше місце на конкурсі; 6) уживання слів, не властивих літературній українській мові (немотивовані діалектизми, полонізми, росіянізми): Треба приймати участь у різних міроприємствах; 7) уживання слів, не властивих зображуваній епосі: Солдати князя Ігоря були відважними; 8) некоректне вживання фразеологізмів: Я і природа – це дві сторони медальйона. 2. ГРАМАТИЧНІ ПОМИЛКИ У лінгводидактиці до групи граматичних помилок зараховують морфемні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні порушення. До типових граматичних помилок відносять такі: 1) мофремні й словотвірні – помилки, спричинені: а) уживанням нетипових для української мови (малопродуктивних, що витісняються іншими продуктивними засобами, чи зовсім не властивих мовній системі) словотворчих засобів, найчастіше суфіксів: атомщики, непередбачувальні, поставщиків, датчанин; б) порушенням закономірностей поєднання твірної основи й словотворчого засобу в похідному слові: подмінять, двохтрубне. 2) морфологічні – помилки, що спричинені невідповідністю формального вираження якогось із граматичних значень тієї чи тієї повнозначної (самостійної) частини мови – роду, числа, відмінка, ступеня порівняння, особи, часу, способу, стану, виду. 3) синтаксичні – помилки, що спричинені незабезпеченням передбаченої граматичним ладом української мови побудови конструкцій (словосполучень, речень, надфразних єдностей) відповідно до усталених моделей синтаксичних зв’язків і відношень. Залежно від складності конструкції можуть бути виділені помилки на рівні: 3. СТИЛІСТИЧНІ ПОМИЛКИ У лінгводидактиці до стилістичних помилок належать випадки недоцільного вживання оцінно-емоційно-експресивно забарвлених мовних засобів різних рівнів мовної системи. До типових граматичних помилок відносять такі: 1) уживання слів, властивих одному стилю, у тексті іншого: Професор далі балакав про фонетичні особливості староукраїнської мови. 2) уживання мовних штампів (кальок, кліше): Червоною ниткою через усю поему проходить думка про об’єднання руських князів для захисту батьківщини. 3) нагромадження в одному реченні слів, що належать до тієї самої частини мови: У цій статті розповідь про навчання учнів шкіл Львова в давнину. | ||||