Такий безпорадний й чудовий наш світ
Він манить, дивує й кудись все спішить
Часами натянутий сильно, як дріт
Але він все рівно чарує й кричить:
Дивуйтеся, люди, сьогодні життю!
Таким як раніше не бути йому!
Ми бачили сльози, ми бачили смерть!
Батьки ж наші й голод великий.
Але чи задумались ми всі тепер?
Для чого у світі так дико?
Настане пора глибокому каяттю
І не питайте тоді ви: ЧОМУ?
Живіть ви сьогодні без зла,
Й не буде у вас каяття.
