Шкільні будні прекрасні. Робоча атмосфера, іноді, навіть, метушня, дзвінкі голоси дітей...Це все складові мого професійного життя, навіть на онлайні. Шукаючи відповідь на запитання "ЯК МОЖНА ЗДИВУВАТИ СУЧАСНИХ ДІТЕЙ ПІД ЧАС УРОКУ?",вирішила підійти до пошуку відповіді точно не зі сторони внутрішнього голосу розуму...Серце - чудовий порадник.
Я почала розглядати стосунки вчитель-учні зі сторони хімії. Таку взаємодію можу назвати КОВАЛЕНТНИМ ЗВ`ЯЗКОМ. Адже під час навчально-виховного чи навчально-тренувального процесу ( що є майже ідентичними), вчитель та діти обмінюються власними знаннями та навичками. Якщо така взаємодія ловить власну хвилю - це круто. Вчитель розуміє потребу та запити своїх учнів навіть на емпатичному рівні, а діти відповідають взаємним...
Отже, шановні колеги, я бажаю всім знайти той баланс, той ковалентний зв`язок зі своїми учнями, щоб Ваша робота приносила не просто задоволення або відчуття реалізації... Щоб Ви ловили нотки щастя від своєї роботи... Навіть якщо це онлайн...
Що Вас мотивує до посмішок у своєму професійному плаванні?
Діліться власними думками у коментарях))
