Мезенцева Т. Л., Липко І. В.
КОРЕКЦІЙНА РОБОТА УЧИТЕЛЯ-ДЕФЕКТОЛОГА З ДІТЬМИ З РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ
У статті висвітлено особливості організації навчання та виховання дітей із розладами аутистичного спектру; питання комплексного підходу у корекційно-розвитковій роботі, описано традиційні та інноваційні методи, прийоми корекції аутистичних проявів .
Аутизм називають синдромом ХХІ століття: у сучасному світі цей діагноз зустрічається все частіше. Актуальність цієї проблеми в тому, що рік у рік дітей із розладами аутистичного спектру стає дедалі більше. За останніми скринінговими даними в Україні на кожну тисячу дітей шестеро мають симптоми аутизму, тому вже сьогодні потрібно серйозно підійти до вивчення причин таких порушень і шукати шляхи корекційної педагогічної допомоги [8].
Аутизм – одне з найскладніших порушень психічного розвитку, за якого спостерігається передусім розлади процесів комунікації, неадекватна поведінка, труднощі формування емоційних контактів із зовнішнім світом, оточенням, і як результат порушення соціальної адаптації [1].
У дітей з аутизмом особлива душа, особливі взаємини зі світом, особлива любов і щирість. Проте вони такі ж яскраві, зворушливі та захопливі, як у звичайних дітей.
Проблеми діагностування та розвитку дітей з розладами спектра аутизму вивчали: О. Баєнська, В. Каган, С. Мнухін, О. Нікольська, Г. Сухарєва,
В. Синьов, В. Тарасун, Г., Г. Хворова, Д. Шульженко та ін.
Усе більше науковців схиляються до думки, що аутизм позначається на всіх рівнях психічної організації. Подібної думки дотримуються й українські дослідники, які займалися і продовжують займатися проблематикою аутизму (Я. Багрій, І. Марценківський, К. Островська, О. Романчук, Г. Смоляр тощо) [4].
Метою статті є висвітлення сучасних поглядів на комплексний підхід до корекційно-розвиткової роботи з дітьми, які мають розлади аутистичного спектру в умовах навчально-реабілітаційного центру.
Розлади аутичного спектра (РАС) — порушення психічного розвитку, що характеризується вираженим дефіцитом соціальної взаємодії, здатності до спілкування та пізнання довкілля, втратою інтересу до реальності [1].
Корекційно-розвиткову роботу треба проводити комплексно, із залученням фахівців різного профілю, включаючи психіатрів, невропатологів, логопедів, дефектологів, практичних психологів, педагогів-вихователів і батьків. Кожен із спеціалістів спрямовує свої професійні зусилля, виходячи з власної компетентності відповідно до предмета корекції: виправлення поведінки, розвитку соціальної інтеграції, формування різних систем мовлення тощо. Своєчасна комплексна підтримка дитини є єдиною можливістю повноцінного її включення в соціум як особистості [7].
Учитель-дефектолог здійснює корекційну роботу у формі індивідуальних та групових занять. Види корекційної роботи та її зміст визначають відповідно до типової державної програми, спеціальних програм для дітей із розладами аутичного спектра та індивідуальної корекційно-розвиткової програми. Корекційну роботу з дитиною проводять щоденно за індивідуальним планом. Тривалість заняття залежить від віку та стану дитини. На заняттях використовувати принцип дозування контакту, емоційних та інтелектуальних навантажень [2]. Не дотримання цих принципів може призвести до сенсорного перевантаження учня.
Сенсорне перевантаження – максимальне навантаження інформацією з боку середовища, яку тільки може витримати людина. Ситуація, коли один або більше з каналів чуттєвого сприйняття переповнюється і людині стає важко на чомусь зосередитися. Приклади: неможливість сприймати одночасно телепередачу і розмовляти, дезорієнтація в просторі при сильному шумі і т.п.
У ряді випадків сенсорне перевантаження може привести до зриву, який виглядає як істерика.
Під час істерики, яка може настати в результаті сенсорного перевантаження, дитина може вести себе агресивно і «неадекватно». Ні в якому разі не сваріть дитину за це. По можливості не торкайтеся до неї і не підходьте дуже близько. Буде краще, якщо дитина зможе досягти емоційної рівноваги або вгамує себе за межами класу.
Деяким аутичним дітям краще, якщо вони будуть сидіти на уроці в непідключених навушниках, в капюшоні, в сонцезахисних окулярах. Іноді без цього неможливе нормальне навчання.
Перший етап корекційно-розвиткової роботи спрямований на розвиток взаємодії з дитиною, включає роботу зі встановлення емоційного контакту і розвитку емоційної сфери, розвиток предметно-маніпулятивної діяльності та розвиток мовлення. Другий етап відображає роботу з формування різноманітних видів самообслуговування, а також із формування вмінь і навичок прийому їжі, самоорганізації та культурно-гігієнічних умінь і навичок.
Психокорекційна робота неможлива без навчання у дитини-аутиста академічних знань та навичок. Етапи навчання формуються умовно з урахуванням нерівномірності когнітивного психологічного розвитку конкретної дитини. Робота вчителя–дефектолога, вчителя-логопеда, практичного психолога будується на постійній міжособистісній взаємодії.
Плануючи корекційне заняття з аутичною дитиною, варто також пам’ятати, що вона гратиме лише в ті ігри, що відповідають її інтересам. Тому спеціалісти мають бути готові до гнучких змін своїх планів і мати в запасі кілька ігор, що можуть сподобатися дитині. Для закріплення певних навичок кожну гру варто програвати не один десяток разів, тоді вона може стати своєрідним ритуалом.
Діти-аутисти народжуються дуже вразливими, гіперчутливими до впливу довкілля, яке є для них стресогенним. Тому ці діти надають перевагу предметам та картинкам, які весь час є зрозумілими та передбачуваними. Для підвищення адаптивності цих дітей їм потрібні перетворення на базовому сенсомоторному рівні: вирівнювати тонус, вивільняти напругу, досягати гравітаційної стійкості, статичної та динамічної рівноваги, узгодженої координації на рівні тіла, мобільності, включеності та витривалості [9].
Потрібно створювати умови, щоб дитина розуміла, що їй краще та цікавіше серед людей. На індивідуальних заняттях соціальні якості не розвиваються, а тільки під час позитивної взаємодії у форматі - дитина-дитина.
Фахівці центру поступово пропонують дитині працювати спочатку в парі, потім в мікрогрупі. Необхідно формувати у неї толерантність до інших людей; вона має чути однолітків, враховувати їх інтереси, ділитися з ними, діяти по черзі. Після нормалізації стану дитини, необхідно розкрити ресурси дитини та сформувати у неї передумови для навчання. Перед вчителем- дефектологом стоїть задача у створенні безперешкодних умов для навчання.
Для дітей цієї категорії потрібно чітке, структуроване довкілля, де вони комфортно себе почувають. Меблі класної кімнати повинні забезпечувати кордони осередків для різних видів діяльності дитини та індивідуальне місце учня. Обов’язково повинен бути куточок заспокоєння, де намальовано, що можна там робити. Спеціальне створене середовище для дітей - це середовище, в якому діти розвиваються, формуються, зростають не спонтанно, а цілеспрямовоно і послідовно, в сприятливих для розвитку умовах і яке наповнюється реальним життям. Тобто діти просто живуть і отримують від цього задоволення. Вони радіють.
Варто приділяти увагу організації занять та робочого місця дитини. Навчальний матеріал кладеться зліва від дитини, виконане завдання - праворуч. Прибирати і перекладати його на праву сторону учень має самостійно. Спочатку дитина спостерігає за виконанням завдання, потім розкладає дидактичний матеріал по коробках чи файлах.
Для того щоб допомогти дитині орієнтуватися на робочому місці, бажано зробити розмітку на столі чи парті; намалювати контури зошита чи аркуша, лінійки, ручки. Тоді їй легше буде звикнути до своєї парти й осмислити, що від неї вимагають [3].
Впровадження візуальних символів дає дитині можливість скеровувати власні дії та орієнтуватись у подіях. Одним із складників візуальної підтримки є розклад. Він дає змогу: організувати час, зрозуміти вимоги вчителя, знизити тривожність, відокремити важливу інформацію від несуттєвої, сформувати здатність до самостійної цілеспрямованої роботи та формувати навички саморегуляції.
Першочергове завдання спеціалістів у навчанні дітей з особливостями у психофізичному розвитку - навчити таких дітей адекватно поводити себе в суспільстві. Вирішувати ці завдання нам допомагають шкільні правила. Завдяки існуванню шкільних правил поведінки, дитина дізнається, що таке відповідальність та порядок, як доводити розпочату справу до кінця, що потрібно і чого не потрібно робити для того, щоб мати друзів, товаришів.
Візуалізовані правила повинні стати опорою для дитини і повинні бути пов’язані з вимогами: «стоп», «спочатку-потім», «твоя черга – моя черга». Правил повинно бути не більше п’яти і вони повинні бути привабливими, конкретними та змінними.
Аутичним дітям важко засвоювати будь-який новий вид діяльності, але допомога і похвала допоможуть закріпити успіх і підвищити впевненість дитини. Цім дітям потрібен індивідуальний ритм роботи, часте переключення з одного виду діяльності на інший. Щоб відвернути дітей від стереотипного ритму (розгойдування, маніпулювання пальцями тощо) можна використовувати насичені ритмічні ігри та танцювальні рухи. Якщо дитина не приймає інструкції та правила, ні в якому разі не нав’язуйте їй насильно [7].
Коли емоційний контакт з дитиною встановлено, коли зусилля педагога підтримують батьки та виконують його умови, можна приступати до розвитку навичок взаємодії дефектолога з аутичною дитиною в навчальній ситуації. На першому етапі навчальне заняття має бути продовженням гри. Вимог до організованості, довільної зосередженості аутичної дитини поки не висувають.
Для результативності проведення заняття необхідно: орієнтуватися на інтереси та вподобання дитини; надавати емоційного змісту тому, що робиться; використовувати сюжетні коментарі, що допомагають утримувати увагу дитини; хвалити та заохочувати дитину.
Для створення стереотипу навчальної поведінки потрібно визначити час і місце заняття, певну послідовність дій із підготування до заняття і дій, пов’язаних із завершенням занять. Для формування навчальної мотивації і створення навчального стереотипу необхідно коментувати дії дитини, надавати їм певного значення. Надалі завжди пропонувати виконання завдання у тій послідовності, до якої звикла дитина.
Працюючи в Таврійському НРЦ, ми спостерігаємо за збільшенням кількості дітей з РАС, які прийшли на навчання до нашого центру: 2014 р. – 2ос., 2015 р. – 2ос., 2016 р. – 1ос., 2017 р. – 6ос., 2018 р. – 18ос., 2019 р. – 21ос.
Наш центр ставить за мету, насамперед, підвищити якість життя дітей із РАС та їх соціальний розвиток, ознайомити з довкіллям та включати в соціальну й соціально-емоційну взаємодію. Весь освітній процес визначає орієнтацію не лише на засвоєння освітніх програм, а й на формування життєздатної особистості, набуття життєвих, соціально значущих рис, умінь та навичок. Тому корекційна та виховна робота з такими дітьми повинна максимально сприяти реалізації особистісного потенціалу та стати основою для їх подальшої інтеграції в соціум.
Педагогичний колектив закладу ставить перед собою низку важливих завдань, що мають кілька обов’язкових етапів: діагностичний, стратегічний і корекційно-розвивальний.
Діагностичний етап включає в себе: збір інформації та вивчення документації, що супроводжує дитину; індивідуальне психолого-педагогічне обстеження, яке проводить учитель-дефектолог, вихователь, практичний психолог, лікар.
Проводиться опитування та анкетування батьків, вивчається анамнез дитини. Протягом місяця проводиться цілеспрямоване вивчення дитини всіма спеціалістами центру, мета якого – вивчення індивідуального рівня сформованості основних ліній розвитку та всіх видів дитячої діяльності; актуальних та потенційних психофізичних можливостей дитини; психологічних та педагогічних особливостей оволодіння знаннями, вміннями та навичками; виявлення динаміки розвитку; передбачення результативності організації педагогічного впливу корекційних і виховних заходів.
Завдання пропонуються у наочній формі, словесна інструкція має бути простою, короткою та повторюватись кілька разів. Мовленнєві завдання повинні пред’являтися голосом різної гучності. Обстеження спрямоване на виявлення актуального рівня розвитку дитини, зони її найближчого розвитку. Отримані дані є основою для розроблення індивідуального плану корекційних заходів для дитини.
Проводиться первинне, поточне та підсумкове діагностування, що дає змогу вносити корекцію в індивідуальні програми розвитку. Спеціалісти закладу розробляють індивідуально орієнтовану корекційну програму на основі новітніх технологій навчання та виховання. Програма має бути спрямована на вдосконалення функцій, необхідних для участі дитини в повсякденному житті в соціумі.
Навчання має супроводжуватись моніторинговим процесом; варто з’ясувати наявність або відсутність позитивної динаміки; досягнення конкретних цілей (SMART-цілей); необхідним є корегування змісту та обсягу додаткових освітніх послуг.
Коли за результатами моніторингу дитина демонструє достатню адаптованість до освітнього середовища, команда фахівців переглядає розподіл додаткових освітніх послуг. Нові успіхи учня зумовлюють перебудову змісту психолого-педагогічної допомоги та обсягів певних напрямів додаткових освітніх послуг. Стратегія додаткових освітніх послуг базується на принципі дитиноцентризму.
Індивідуальна корекційна програма планується на найближчі місяці життя та навчання дитини і включає в себе ігри та вправи, а також навчальні методи роботи. Новий матеріал вводиться поступово; краще зосередитись на одній найбільш посильній навичці, поступово підключаючи її до найпростіших операцій у інших ситуаціях. Процес засвоєння аутичною дитиною будь-яких навичок є довготривалим і потребує великого терпіння від педагогів.
В нашому НРЦ ми використовуємо покрокову систему, що дає змогу навчати дитину з РАС певної навички. Кожну навичку потрібно розділяти на кроки – від простішого до складного. Допомога дорослого поступово зменшується в обсязі, якщо дитина засвоює дії в середині навички, переходить від фізичної допомоги до жесту, а згодом – інструкції.
Навчання починається з повної фізичної допомоги – «рука в руці». Поступово змінюється супровід дій дитини: спочатку руки дорослого тримають руки дитини й виконують дії разом із нею, потім руки дорослого торкаються тільки зап’ясть дитини, потім передпліччя, потім ліктя. Надалі деякий час дорослий тримає свої руки біля рук дитини, але не торкається їх. Тобто він як тінь супроводжує всі рухи дитини, і якщо виникне пауза або утруднення – повертається до позиції «рука в руці», використовуючи підказку та знову поступово забираючи свої руки [2].
Для дітей із підвищеною чутливістю до дотиків треба використовувати візуальні підказки та інструкції. Візуальні підказки у вигляді послідовних завдань допомагають ефективніше навчити дитину самостійно виконувати визначений алгоритм дій. Кінцевою метою візуальної підтримки завдань є виконання дитиною послідовних дій без прямих інструкцій або підказок із боку дорослих.
Для того, щоб закріпити отримані результати, використовуються різноманітні підкріплення: розваги, ласощі, улюблені дитиною форми контакту, похвала. Не варто надавати заохочення після проблемної поведінки та небажаних реакцій дитини.
Для подолання аутизму в Таврійському НРЦ активно використовуються ігри з природними матеріалами (піском, снігом, водою, листям тощо). Ігрові дії з природними матеріалами стають стимулами для розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь. Ці ігри заспокоюють, розслаблюють, знімають агресивність. Маніпулювання з об’єктами природи є передумовою розвитку ігрової діяльності з ними. Малюки поступово обстежують і пізнають предмет. Відбувається глибше пізнання властивостей і суті предметів та явищ.
Для дітей із аутичним синдромом ігри з природним матеріалом дуже важливі, адже сприяють розвитку як інтелектуальної, так і фізичної, емоційної сфер.
Навчальний процес – це щоденна творчість та пошук нових методів впливу на дитину. Кваліфікований і творчо налаштований педагог завжди знайде можливість на базі традиційних методів навчання, знайти шляхи підвищення ефективності своєї роботи завдяки використанню новітніх технологій, досвіду та методів у роботі. Педагоги центру шукають ключик до серця кожної дитини, яка переступає поріг та простягають їй руку допомоги.
В роботі застосовуємо такі методи роботи: пальчиковий ігротренінг, методика Марії Монтессорі, логоритміка, тістопластика, ниткографія; арттерапевтичні методики: крупотерапія, пісочна терапія, іпотерапія, гудзикотерапія, кольоротерапія, музикотерапія.
Увесь процес навчання супроводжується моніторинговим процесом, щоб дозволити побачити наявність або відсутність позитивної динаміки та визначитись, чи відбувається досягнення конкретних, вимірюваних у часі цілей. Нові успіхи учня зумовлюють перебудову змісту психолого-педагогічної допомоги учням центру. Таким чином, команда супроводу розробляє гнучку стратегію допомоги дитині з аутистичним спектром.
Таврійський НРЦ тісно співпрацює з сім’ями дітей-аутистів. Батьки можуть позитивно впливати на малят своєю добротою, стриманістю, уважним ставленням. Члени родини мають чітко уявляти, що їхня дитина вирізняється своєю поведінко, бо у неї свій світ, своє бачення навколишнього, стереотипні дії, улюблені речі – іграшки, одяг, свій незвичайний порядок у речах. Сім’я повинна миритися з цим і поступово прилучати дитину до звичайного поводження. Дитина-аутист дуже повільно звикає до оточення дітей, спеціалістів закладу. Для гармонізації поведінкових реакцій постійно проводиться консультування батьків та їх навчання навичкам оптимальної взаємодії з дитиною. Родини таких дітей активно залучаються до участі у спеціально організованих заходах – святах, спортивно-туристичних походах, літніх таборах [6].
Завдяки злагодженим діям команди фахівців та батьків можна підвищити рівень соціальної адаптації учня, його життєві компетенції, відкрити нові можливості. Це позитивно позначається не тільки на освітньому процесі, але й на житті дитини взагалі. Ми допомагаємо дітям адаптуватися (пристосуватися) до навколишнього середовища. Безперервна адаптація дітей до оточення формує у них здатність пристосуватися до реакцій людей, котрі її оточують.
Центр – це простір життя дитини. Тут вона повноцінно живе і готується до дорослого життя. Наше завдання – навчити дитину жити! Ми даємо можливість дітям відчути себе особистостями. Даємо їм зрозуміти, що це те місце, де на них чекають, і вони хочуть сюди повертатися.
Проблематика аутизму, допомоги дітям із розладами аутистичного спектра ще недостатньо вивчена. Прогноз аутизму залежить від розумового функціонування, розвитку мовлення та глибини характерних симптомів. Більша частина таких дітей усе своє життя залежить від сторонньої допомоги. Незважаючи на те, що реакція на корекцію та лікування у кожної дитини індивідуальна, за окремими виявами синдрому аутизму можна досягти позитивних результатів. Найбільші досягнення простежуються за умови ранньої ідентифікації та втручання фахівців. Корекція успішна у питаннях соціалізації, поведінкових проявах, мовленнєвого розвитку та вербальної комунікації. Проте успіхи часто пов’язані з цілком конкретними ситуаціями, і перенесення сформованих навичок соціального спілкування на інші ситуації неможливе [9]. У сфері розвитку інтелектуальної діяльності успіхи незначні.
Допомога аутичній дитині «…розтягується на багато років, протягом яких ефекти днів, тижнів і місяців можуть здаватися зовсім малими або зовсім відсутніми. Але кожний – нехай навіть найменший крок прогресу – дорогоцінний: із таких незграбних спочатку кроків і складається загальний шлях поліпшення і пристосування до життя. Так, далеко не у кожної дитини цей шлях виявиться такий великий, як того хотілося б. Але знайдене на цьому шляху дитиною залишиться з нею і буде допомагати їй жити більш самостійно і впевнено» [5, с. 86]. Система неперервної спеціальної допомоги, що охоплює всі етапи життя людини, дає найефективніші результати.
Література:
- Борович Р. Р. Шляхи розв’язання проблем раннього дитячого аутизму. Дитина з особливими потребами. Інклюзивна освіта. Дефектологія. Корекційна педагогіка. 2019. N 5. С. 4-8.
- Головченко С. М. Корекційно-відновлювальна допомога дітям з аутичними проявами в поведінці. Таврійський вісник освіти. 2015. N 2 (1). С. 86-91.
- Діжур Н. В. Дитина з розладами аутичного спектру в загальноосвітній школі. Таврійський вісник освіти. 2017. N 3. С. 168-175.
- Душка А. Л. Дитина з розладами аутистичного спектра. Харків : Ранок ; ВГ «Кенгуру», 2018. 32 с.
- Каган В. Е. Аутизм у детей. Ленинград : Медицина, 1981. 208 с.
- Катоній О. М. Методики та форми допомоги дітям із розладами спектру аутизму. Таврійський вісник освіти. 2015. N 2 (1). С. 253-259.
- Комбарова А. О. Індивідуальна корекційно-розвивальна програма для дитини-аутиста : планування, розробки. Інформатика в школі. 2018. N 9. С. 10-21.
- Скрипник Т. Роль психолога в процесі супроводу дитиниз аутизмом в освітньому просторі. Початкова школа. 2014. N 6. С. 50-52.
- Скрипник Т. Технологія роботи над індивідуальною програмою розвитку для дитини з аутизмом. Особлива дитина: навчання і виховання. 2014. N 1. - С. 12-17.