Як часто ви чули від своїх учнів таке: «Де мені це знадобиться? Для чого мені це знати?». Думаю, неодноразово. Мотивація учня – це надважлива складова освітнього процесу, це той фактор, який сильно впливає на ефективність навчання. Кожен хоче розуміти, для чого він працює, яка мета цього всього і як це можна використати. Тому сьогодні ми так багато говоримо про формування ключових компетентностей та про застосування знань учнем у будь-якій життєвій ситуації.
Давайте спочатку розберемося з термінами. Ще років 10 тому було дуже модно говорити про різницю між компетенціями та компетентністю, між компетентнісним та інтегрованим навчанням. Сьогодні це вже звичні для нас поняття. Але все ж таки чітко розмежуємо їх (для молодого вчителя буде корисно). Компетенція – це знання та вміння, а компетентність – це якісне застосування цих знань та вмінь. Ключові компетентності – ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, працевлаштування і які здатні забезпечити життєвий успіх людині в суспільстві. Зараз таких ключових компетентностей виділяють 11 (спочатку говорили про 10):
Вільне володіння державною мовою.
Здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами.
Математична компетентність.
Компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій.
Інноваційність.
Екологічна компетентність.
Інформаційно-комунікаційна компетентність.
Навчання впродовж життя.
Громадянські та соціальні компетентності.
Культурна компетентність.
Підприємливість та фінансова грамотність.
І всі ці ключові компетентності потрібно формувати на сучасних уроках.
Компетентнісне навчання спрямоване на роботу з інформацією та опанування учнями ключових компетентностей (без тавтології ніяк). Якщо поглянути на перелік компетентностей, які потрібно формувати на уроках, то може здатися, що це мається на увазі встановлення міжпредметних звʼязків або застосування інтегрованого підходу. Але це не зовсім так. Компетентнісне навчання готує учня до життя, до вирішення найрізноманітніших проблем, з якими він стикатиметься в майбутньому. Інтегроване навчання ґрунтується на комплексному підході. Освіта розглядається через призму загальної картини, а не ділиться на окремі дисципліни. Простими словами – це поєднання матеріалу з кількох предметів на одному уроці, щоб в учня склалася цілісна картина про те чи інше явище. Особисто мені дуже подобається такий підхід, адже у світі нічого не розділено відповідно до дисциплін, усе перебуває у взаємозвʼязку. Саме за допомогою інтеграції учень краще зможе зрозуміти суть того чи іншого явища, сприймати предмети і явища цілісно, різнобічно, системно.
Компетентнісний підхід готує учня до життя, щоб він відповідав тим вимогам, які є в певному суспільстві (саме тому перелік ключових компетентностей, які необхідні громадянам, може відрізнятися в різних країнах чи регіонах). Без інтегрованого навчання неможлива реалізація компетентнісного підходу. До прикладу, якщо ви формуєте компетентність у галузі природничих наук на уроці української мови, то вам неодмінно знадобиться матеріал з обох дисциплін. Реформування сучасної освіти якраз і передбачає подолання ізольованого викладання навчальних предметів.
У попередній статті я говорила про те, що сучасний урок повинен бути особистісно орієнтованим. Зʼясуємо ще це поняття. Особистісно орієноване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість учня, його самобутність, самоцінність. Такий підхід поєднує виховання та навчання в єдиний процес. Головними завданнями особистісно орієнтованого навчання є розвиток індивідуальних пізнавальних здібностей кожного учня, максимальний вияв та використання його індивідуального досвіду, допомога особистості у пізнанні себе, самовизначенні та самореалізації тощо. Усе це є важливим і у формуванні ключових компетентностей. Неможливо уявити собі сучасний урок без такого підходу. Він передбачає створення найоптимальніших умов для всебічного розвитку особистості учня, ураховуючи його індивідуальні особливості, потреби та інтереси. А памʼятаємо, що дитиноцентризм – це один із базових компонентів, можна навіть сказати, що це фундамент сучасної школи.
Я розглянула ці три підходи до навчання, бо вони дуже сильно повʼязані. Вони не тотожні, і це не підміна понять. Важливим є те, що їх можна і потрібно використовувати в сучасній школі, щоб давати учням не тільки знання, а й уміння застосовувати їх у житті. Це хороші інструменти для реалізації головної мети сучасної освіти. Адже ми повинні випускати зі школи цілісну, усебічно розвинену, впевнену в собі, розумну, успішну, креативну особистість, здатну змінювати світ.
Тож якщо ви і далі чуєте дорікання учнів про те, що їм це не знадобиться в житті, це означає, що ви рухаєтесь не в тому напрямку. Світ змінюється, і ми повинні підлаштовуватись під сучасні реалії. Нове завжди важко сприймається, повільно впроваджується, але це неминучий процес. Професія вчителя передбачає навчання протягом усього життя. Головне, щоб були сили, енергія та натхнення.
У наступному дописі розгляну на прикладах реалізацію компетентнісного підходу на уроках української та який потенціал має мовно-літературна галузь.
