Знати історію держави – завдання для кожної свідомої особистості. Неможливо уявити своє майбутнє без минулого, недарма Максим Рильський сказав: «Хто не пам'ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього». В нашій країні є багато істориків, котрі зробили вагомий внесок у вивченні історії нашої держави на різних її етапах. Варто пам’ятати Миколу Івановича Костомарова, Михайла Сергійовича Грушевського, Михайла Петровича Драгоманова…
Проте чим славиться наша держава? Кожен наведе багато різних прикладів, але ніхто не забуде назвати період козацтва. Для того, щоб краще поринути у цей період варто звернутись до робіт видатного історика Дмитра Івановича Яворницького. Народ його прозвав Батьком історії та Нестором Запоріжжя.
Вченому вдалося змінити погляди цілого покоління українців на власну історію і перевернути героїчні сторінки козацтва в пам’ять народу.
Дмитро Яворницький народився 6 листопада( 25 жовтня) 1855 року в селі Сонцівка на Слобожанщині в родині дяка Івана Якимовича та селянки Ганни Матвіївни. Родина була бідна. Проте батько — Іван Якимович, хоча й був малоосвіченою людиною, намагався дати синові освіту, залучаючи його до читання. Найбільше маленькому хлопчикові подобалось слухати твори про Тараса Бульбу (з однойменного твору Миколи Гоголя). Дмитрика захоплював образ козака Тараса. Пізніше Яворницький згадував, що «як дочитали до того місця, де Бульбу вішають, сльози, дитячі сльози, градом котились у мене із очей». З моменту прочитання твору майбутній історик назавжди полюбим козаччину.
Для України Дмитро Яворницький зробив вагомий внесок, крім того що він писав багато статей, він почав читати в Харкові та в інших містах України авторські лекції про козацтво, які користувались величезним попитом. Але обрана Дмитром Яворницьким тема була на той час майже заборонена, проте вчений відмовився змінити тему, за це його звільнили. Історик не бажав відмовитись від власного захоплення через забаганки влади і продовжував працювати над темою козацтва. Спід його пера вийшли такі відомі книги: «История запорожских казаков» (1892 р.); «Вольности запорожских казаков» (1918 р.); «Остров Хортица на реке Днепре» (1886 р.); «Гетман Петр Конашевич Сагайдачный» (1913 р.); «До історії Степової України» (1929 р.). І це тільки маленька частина із величезного надбання Дмитра Яворницького.
У 1902 р. він був запрошений на посаду директора Катеринославського обласного музею ім. О. М. Поля. 28 грудня 1902 р. Катеринославське наукове товариство обрало історика членом Ради музею. На момент переїзду до Катеринослава вчений переживав життєву й творчу кризу, хотів покинути науку й зайнятися лише літературною працею. Але музей надихнув історика на подальшу роботу. Вчений понад тридцяти років очолював його. За цей час були сформовані його фонди, музей став одним із найбагатших в Україні, зберігаючи понад 80 тисяч експонатів. Особливість музею була ще в тому, що вчений створив його саме козацьким, з великою етнографічною колекцією.
Проте, проживаючи у Катеринославі, Дмитро Яворницький займався не тільки музейною роботою, він одразу по приїзду до Катеринослава зайняв громадську позицію. Ініціював проведення першої топонімічної реформи в 1906 році, запропонувавши змінити назви вулиць та площ міста, надавши їм імена українських культурних діячів та козацьких полководців.
Внесок в розвиток України історика, письменника, вченого, культурного діяча Дмитра Яворницького важко переоцінити, його роботи досі не втрачають популярність, а музей приймає відвідувачів, розповідаючи про старину.
